Я тут

На Винокурні день починався як завжди
4:30

Ділюк Радгвінгр на відміну від інших вставав дуже рано тому що не любив , як очі людей шукали в його образі з ранку щось таке що ніколи не бачили в “Шановного пана Ділюка”, не любив як за ним спостерігають коли він виконував свої буденні , ранкові справи , а особливо його бісило те що на нього просто дивляться тишком нишком і нічого не говорять.

Тому його день починався з того що він проходився до підвалу з винами та перевіряв кількість бочок вина що залишилася , прогулювався винокурнею спостерігаючи як розквітають квітки-цукорки , і спостерігав за темно-червоним переходячим в жовтогарячий сходом сонця.Як же йому воно подобалось , розквітаюче барвистими кольорами ,тепле сонце.Він нібито набирався енергії від цього великого і непохитного але такого теплого образу.Він знав що ніколи не буде таким , теплим , гріючим як це сонце , бо його теплоту давно забрали  і ось навіть через битви з злом , навіть через стільки років вона не повертається.

8:30

І ось хоч в Тейваті ще не придумали смарт годинників , Ділюк  за своїм циркадним ритмом розуміє що треба йти , чи може його зголоднілий шлунок йому це сказав тож він йде в середину винокурні де на нього вже чекають

на кухні щось собі копошились Хейлі і Моко тож пан Радгвінгр натягнувши на себе маску завжди незадоволеного пана  ,як його називали по за очі і відкинувши ту частину себе яка нещодавно дивувалася теплоті ранкового сонця зайшов на кухню

-Доброго ранку,господарю – з поклоном промовили дівчата разом

-Ви гарно виспались пане ? Бо всю ніч на вулиці був грім тільки зараз трохи все стихло, а в Монді я від Манджорі чула , що цілий тиждень будуть йти дощі з грозами, тому будьте обачливі

-Дякую, я виспався що у нас на сніданок?

-Хліб з маслом та чай,Сер

Якщо вам здається що Ділюк не любить такі прості страви то ви помиляєтеся йому дуже подобається хліб з маслом він швидко готується, його можна брати з собою на походи проти Ордену Бездни ( звичайно таємні походи) ,та й в принципі це простий перекус який він найчастіше їсть тому що не встигає між роботою та походами на Орден приготувати собі щось на кшталт равіолі під соусом  з свіжих ягід та кабанчика ,ну не може він собі такого дозволити, надто мало в нього часу .Він сидів на високому стільчику і дивився то на тарілку з смачненьким делекатесом і на Хейлі і Моко які досі стояли на кухні

Чи не пора вам починати працювати? Вже майже 9-та а ви так і базікаєте тут між собою-нагримав він на дівчат .Ні  не кричав  на них просто до його гострих слів додався й образ незадоволеного всім пана і Хейлі з Моко вибігли з Винокурні на вулицю.І тільки залишившись наодинці  він зрозумів, що накоїв і зрозумів що треба буде в них перепросити

–Над чим задумався, Котику?

Ділюк відстрибнув на достатньо безпечну відстань і подивився вперед перед ним стояв капітан кавалерії ,що пару секунд тому шептав йому на вухо тихим голоском…Котику?

Вуха Ділюка запалали червоним кольором таким же як його волосся, він не знав що робити ˜Котик? Він серйозно ? Та він з мене знущається знає як я реагую і говорить це,Хитрий Лис˜

-Чого прийшли ,Пане Кая?

-Чому?Ох, я сумував за моїм братиком ось і прийшов, просто потеревенити з тобою трохи

-Перестань ти ж знаєш що ми не рідні брати ,не називай мене так, кажи чого прийшов?Це щось термінове?

-Тихо,Тихо засокойтесь пане Ділюк, вибачте що так невчасно , але ти правий справа дійсно термінова, але думаю вона може зачекати доки ти поїш.

Він гучно вздихнув показуючі свою втому , сів за стіл та почав їсти .Весь час поки він насолоджувався хлібом з маслом Кая дивився на нього ,від чого Ділюку було не дуже затишно він намагався не звертати уваги на це , але його пропалювали поглядом і він не зміг більше

–Можеш будь ласка не дивитися на мене коли я їм ?

-А вибач , просто згадав що ще з дитинства хліб з маслом ти любив їсти майже щодня ,хоча тебе ві…Хоча тебе застерігали що тобі треба їсти щось крім цього ,а ти це сприйняв як наказ і більше ніколи його не їв , я ще з наших дитячих часів не бачив як ти  щось так спокійно їси.

-Добре , Добре краще мовчи

Ділюк заалів він сам не знав від чого від того що названий брат згадав про їх дитинство чи від того що він згадав його в дитинстві. Він продовжував їсти , а чиїсь очі знову спостерігали за ним і його це примушувало червоніти ще більше. Але коли він це витримав, то нарешті спитав

-Так в чому справа?

-Вже переходите до справи , пане Ділюк?

-Ти говорив що це щось термінове , тому чим менше ми витратимо часу на базікання, тим більше буде часу на справу

Синеволосий зняв з лиця лицемірну,несправжню посмішку і продовжив

-Так ти правий , мої агенти помітили що десь недалеко від гори Зірколова Фатуї почали заманювати людей і давати їм око порчі , а як ти знаєш вони поглинають життеву силу власника  в обмін на сили , Найголовніший з них іван має око бога ,мої агенти не виявили якої саме стихії, але те що воно в нього є вже ускладнює нам задачу,їхня база складається з трьох районів ,Подвір’я де вони зустрічають людей ,Будівля в якій вони роблять церемонію з отриманням “ока бога”та печера де вони і зберігають все своє майно, помітили їх нещовно ,але судячи з всього вони там вже давно все це встановлювали, як їх не помітили ?

–Не знаю ,напевно в них є маскування про яке ми не знаємо

-Так все може бути наскільки я знаю гідро око бога може створювати ілюзії , але чи дійсно вони їх використовували невідомо.одже мені потрібна твоя допомога в ліквідуванні цього загону вбивць.

-Так звісно я б погодився ,але…

-Але..Що?

–Але мені треба теж слідкувати за чимось

-Щодо Ордену Бездни, не хвилюйся, я віддам його в надійні руки ,а потім передам тобі всю інформацію

-З Орденом Безни важко мати справу наврядчи хтось…

–ПАНЕ ДІЛЮК,життя жителів в наших руках ,якщо ви не довіретесь мені зараз то багато людей може згинути , тим більше що Джин особисто доручила це завдання,жителям Монду потрібна твоя допомога , ти можеш ненавидити мене але не їх..

Ділюк дивився на Альберіха здивованими очима, і бачив в них натяк на..Сльози?Але вже через Секунду на його лиці засяяла ця наблидлива,несправжня посмішка

Що ж думаю мовчання значить так?Отже чекаю вас в завтра ввечері біля Храму Тисячі Вітрів я підготую все до нашої вилазки,Гарного дня Пане Ділюк

Після цих слів Кая вийшов ,тихо спокійно,як завжди с посмішкою,наче і не було ніякого конфлікту ,ні перемовин,ні спогадів про дитинство,А Ділюк вийшов після нього через декілька хвилин і його наче слід простив.І побачивши що сонце вже на середині неба , зрозумів що на відпочинок часу йому вже не вистачить , тому починаються буденні справи,зустрічі а відпочине потім…потім