Розділ 4

P.S. дія відбувається від лиця Теодори.

Сьогодні я прокинулася дуже втомленою, це не дивно, оскільки вчорашній вечір був насиченим. Добре, що сьогодні вихідний і я зможу відпочити.

Усі вихідні я відпочивала, читала книгу, трохи прибирала та робила домашнє завдання.

Почався робочий тиждень. Як завжди я збиралася в університет.

На першій парі все було спокійно, можливо так було тому, що Кая не було видно, а взагалі, я навіть забула про нього.

На великій перерві я вирішила вийти на вулицю. Я зайшла за універ, де рідко бувають студенти, щоб побути на самоті. Але не встигла я видихнути, як почула за собою кроки. Повернувши голову я побачила… Кая.

Його погляд не передбачав нічого хорошого. Тому я вирішила хутко втекти звідти. Коли ж я рушила, Кай подав голос:

-Славний вчора був бій, ти так круто ту дівчину у нокаут відправила. А твоє татуювання просто вогонь.

-Повтори, що ти тільки що сказав? – я не могла повірити у його слова.

– Ех, не віриш мені, так?Шкода. А я доречі фото маю, показати?

Кай дістав телефон та показав мені фото, де я стояла на рингу і суддя піднімав мою руку.

-Звідки у тебе це фото? Такого просто не може бути. – мене охопила паніка.

– Та ось друзі запропонували глянути на якісь бої без правил, думав нудьга, але з твоєю участю усе заграло яскравішими барвами.

-Благаю нікому не розповідай про це та не показуй фото, а краще видали його.

-Сонечко, у цьому житті не все так просто.У мене є дві умови. – солодко промовив він.

-Писати конспекти? – майже кричала я. – не проблема, залюбки.

– Конспекти я і сам у змозі написати.

-А чого ти хочеш від мене, кажи!

– Ну по-перше ти розповіси мені чому ти ходиш на ті бої, а по-друге ти на деякий час станеш моєю дівчиною. – він сказав це так просто, ніби він завчив ці слова з листочку.

Я й не знала що відповісти, тому, що не хотіла бути його дівчиною та загалом зв’язуватися з ним, але якщо всі дізнаються чим я займаюся-мене виженуть з університету, оскільки бої без правил незаконні. У мене не було виходу, тому я погодилася.

-Добре, тільки тимчасово. Але якщо ти – різко підійшла до нього я та тицьнула пальцем у його груди. – комусь розбовкаєш про це, я тобі покажу де раки зимують. – пригрозила я.

-Ей тихо, тихо красуне. Можеш не хвилюватись, я своє слово тримаю, тепер уся відповідальність за ці фото на тобі. – посміхнувся Кай.

Коли ж я прийшла додому, то одразу повалилася на ліжко головою в подушку і закричала, оскільки такого жахливого дня у мене ще ніколи не було.З кожним днем все ставало гірше і гірше.

Цього вечора мені не хотілося нічого робити. Я просто лежала та слухала музику, в ближчому часі я заснула.

Зранку я проспала, тому хутко зібралася і зі швидкістю світла побігла до університету. В аудиторію я залетіла хвилина у хвилину.

Мене здивувало те, що на другому місці за моєю партою сидів Кай і на його лиці як завжди сяяла ця хитра посмішка.

Я подивилася по сторонах чи немає якогось іншого вільного місця, але нажаль не було. І я попленталася до свого, так сказати законного місця.

Коли я сіла за парту, до мене заговорив Кай.

-Привіт! Бачу сьогодні ти запізнилася, щось сталося? – невинно промовив він.

-А ти як думаєш? І взагалі, чому ти сидиш тут?

Мені дуже хотілося його вдарити, але я себе стримувала.

-Тому, що тепер я твій хлопець і ми маємо сидіти разом, бо що скажуть інші – “Хм, вони ніби зустрічаються, але сидять окремо”, як ти це собі уявляєш?

-Стоп, ти що вже всім розповів що ми зустрічаємося??

-Ні не всім, тільки тим дівчатам, які знову лізли до мене, а вони вже це точно всьому університету розпатякають.

Такого повороту подій я не очікувала.Ще тиждень тому я була непомітною “ботанкою”, яка нікому не здалася, а сьогодні мене шантажує самий популярний хлопець університету, щоб я з ним зустрічалася.

-Ах ти ж гад, на мене ж тепер всі косо будуть дивитися.

-Та не починай, в тебе також є плюси. Доречі, вчора ти так і не розповіла чому ходиш на ті бої, тому розповідай зараз.

-Кай ти жартуєш? Я не маю бажання говорити зараз, хіба можеш прийти сьогодні у те кафе, де я працюю, десь о 18:45, в цей час у мене зміна закінчується, от тоді і поговоримо.

-Як побажаєте принцесо. – жартівливо відповів він.

Я не помилилась, цілий день на мене витріщалися дівчата і ніби проклинали мене одним поглядом. До нас підходили друзі Кая, звичайно, що він розповідав найпрекраснішу історію як ми познайомилися і почали зустрічатися.Брехати він вмів добре. Але мене хвилювало одне питання, яке я маю задати йому – навіщо йому зі мною зустрічатися?