Тихе Різдво

У домі царювала тиша. У найвіддаленіших куточках можна було почути, як цокає годинник та віск капає зі свічки на стіл. На той самій стіл, на якому місця й не було від тарілок, наповнених фруктами та печивом. Серед них ледве змогли втиснутися келихи, у які вже було розлите шампанське. Кольорова гірлянда на святковій ялинці блимала, допомагаючи свічці освітлювати кімнату. Коник біля ялинки похитувався, неначе незадовго до цього на ньому гойдалися. Але у кімнаті нікого не було, хто міг би. Лишень лялька сиділа у кріслі та вдивлялася своїми скляними очима у темряву. По кімнаті, та повільно ще й по дому, розповсюджувався аромат хвої. 

Годинник пробив дванадцять ударів та за цим не було чутно ни дзвону бокалів, ні дитячого сміху. Лишень вхідні двері скрипнули. То батько сімейства вийшов на ганок закурити. Він не курив уже три роки, але знайшов свою заначку після того, як відмив свої руки від крові дружини. Краще б вона повірила, що їх син сам упав зи сходів. Але вона не повірила. Проте повірив його син та підійшов до батька, коли той його покликав. 

Так було краще, ніж аби вони дізналися про його величезні борги. Так він думав, коли потушив сигарету та пішов до авта. Йому потрібен був бензин.