Пиріг

Робота на Кінк-Бінго для https://t.me/fanfictionua

Кінк: Їжа

Примітки і все таке: недовго думаючи написала, як Оріхіме хоче пекти пиріг, а Ранґіку хоче Оріхіме. Я старалася, чесно.

___________________________________________________________

Ранґіку живе в Оріхіме ось який вже день і не може намилуватися.

На ці руді коси, на ясні очі, на легку і веселу вдачу, якої не втратила після усіх нещасть, які випали на її долю.

Оріхіме справді чудова дівчина.

Зараз вона збирається пекти пиріг. З вишнями та апельсиновим джемом. Трохи відійшла від початкового плану додати туди ще фейхоа, якого так невчасно не опинилося в найближчих магазинах, та нічого, він і так вийде добрий.

Ранґіку не звертає уваги на такі дрібниці, як стать – їй подобаються усі. Навіть хитрі лиси-утікачі, але не будемо про них. Нема чого настрій собі псувати.

Ранґіку обіймає дівчину зі спини, вдихає квітковий запах шампуню для волосся. Оріхіме розвертається до неї, притискається щокою до щоки і обіцяє, що скоро закінчить і вони пограють у щось разом.

Ранґіку дозволяє собі покласти руку на її стегно.

Оріхіме здивовано завмирає. 

Ранґіку, вибачаючись прибирає руку, але та лише безтурботно сміється:

– Я вже щось собі надумала таке.. Це ж випадково..

– О ні, не випадково. – Хитає головою Ранґіку. – Мій порив був дуже навіть однозначний, та напевно я спантеличила тебе. 

– Та ні, зовсім ні! – кидається запевняти Оріхіме. – Просто… Ранґіку-сан, невже ви правда хочете зі мною… Це.. ну, тейво?..

– Кохатися? – посміхається Ранґіку – так, дівчинко, хочу. Ти прекрасна. Але тільки, якщо ти сама бажаєш. Достатньо лиш один раз сказати “ні” і я відстану від тебе зі своїми дурницями.

Від дівчати аж пашіє жаром.

– Ой, ну, та цей.. Хто б не хотів з Вами? Хо-хо..

Оріхіме ховає обличчя в обсипаних борошном долонях.

– Вибачайте, я просто.. не кожен день таке почуєш. Але я хочу! Так! З Вами згодна на все! Тут і зараз!

Вона стає струнко і жартівливо віддає честь. 

– Ну то що? – хитро примружується Ранґіку. – Приступаймо?

Оріхіме киває і зойкає, коли її обхоплюють за талію і притискають до себе. А потім замружується, відчуваючи на губах поцілунок. 

– Може нам на ліжко? – видихає вона похапцем.

– О ні, та ти продовжуй. Не відволікайся, мила. Проведемо час із подвійною користю. Після любощів так ліньки щось робити.

– Ну якщо Ранґіку-сан так каже… – тягне Оріхіме, обдумуючи пропозицію.

– Не хвилюйся, – запевняє Ранґіку – ще й як буде.

Дівчина повертається до своєї справи, довіряючи себе рукам більш старшої, досвідченішої жінки.

Ранґіку, не кваплячись, позбавляє її легкої жовтої сукенки, а потому і нижньої білизни у веселий яскраво-рожевтй горошок.

Оріхіме лишається в самому фартухові на голе тіло.

Ранґіку цілує їй шию, гладить ніжну, чутливу шкіру, насолоджуючись кожною миттю, яку вони розділяють між собою.

Оріхіме дбайливо вимішує тісто, закусивши губу і глибоко дихає. Від старання і від задоволення водночас.

Ранґіку легко стискає її сосок, відчуваючи, як дівчина тихенько стогне.

– Оххх… Так… – шепоче вона. – Тепер покладемо у форму. – І тягнеться за круглою керамічною формою для тіста, вкриту крихітними рожевими сердечками.

Ретельно розподіляє його по дну та бортикам, потім щедро насипає вишень. 

Тонкі вправні пальці знаходять її клітор.

Оріхіме скрикує і ледь не перевертає нещасну банку з джемом на себе.

Її ноги підгинаються, та Ранґіку не дає впасти. Тендітні, на перший погляд, руки тримають надійно й міцно.

– Ти як? – турботливо питає вона, прибираючи пасмо волосся зі змокрілого чола.

– Чудово – відповідають їй – тільки ледь не обляпалась. 

– Не біда, – солодко відказує Ранґіку – я б усе злизала. І прикушує мочку вуха, задоволено слухаючи, як бринить ніжний дівочий голос. 

Пиріг майже закінчено, Оріхіме укриває його сіточкою з тіста. Вона може дозволити собі заплющити очі, бо приготувала вже сотні пирогів і кожну дію вже доведено до автоматизму. 

З Ранґіку та ж сама історія.

Ще кілька впевнених рухів – і дівчина тремтить, як піймана в сіті рибка. Її голова втомлено схиляється на завбачливо підставлене плече.

Ранґіку підхоплює її на руки.

– Треба його… До духовки поставити… – шепоче Оріхіме. – Вона вже… достатньо розігрілася…

– Я поставлю – відповідає Ранґіку. – Тільки донесу тебе до ліжка.

– Дуже вдячна.. – бурмотить Оріхіме, провалюючись в дрімоту.

***

Пиріг виходить дуже смачним.