Іспит

“Я витратила на це всі гроші … У мене нічого іншого, я все поставила на це… Я повинна пройти…” – прокручуючи ці слова в голові, як мантру, я сидіда в коридорі з іншими людьми, які, як і я, прийшли складати іспит, і чекають, коли їх викличуть. І тут прозвучало моє прізвище:

– Сміт!

Клянусь, я побачила, як десь у черзі ще кілька людей відреагували на це прізвище. Ну, що я можу зробити, воно найпопулярніше, як ніяк. Тому вони дали мені це.

Я заходжу в офіс, мої руки мокрі від хвилювання, я одна у величезній аудиторії, і три пари очей дивляться на мене з-за столу. Ще два екзаменатори сидять і дивляться на якісь папери. Потім один з них підняв голову і подивився на мене:

– Амелія Сміт? – Я трохи киваю, розгубившись, не знаючи, куди подіти очі, куди дивитися?! Всі вони дивляться, вивчають, настільки незручно… Я хочу сховатися, втекти від цих уважних очей, але це неможливо, я повинна скласти цей іспит, я мушу пройти… і знову мої думки потрапляють у пастку з цих трьох речень. Це навіть трохи допомагає, на пару секунд я забуваю, де я, і трохи розслабляюсь. А потім вони знову повертають мене до реальності:

– Отже, ви навчалися в звичайній школі? Ви ніколи не вивчали магію? Навіть не знаєте свого рівня? -Я знала, що вони це спитають, я знала… -Вибачте, але я сумніваюся, що вам вдасться. – Я передбачила і це, але не марно я так багато тренувалась, купила стільки книг, назбирала гроші для оплати іспиту… Я маю хоча б спробувати, хай навіть я нічого не знаю про свої сили. Я не знаю ні її назви, ні свого рівня, але я повинна спробувати. Раптом я зможу їх переконати…

Вони, здавалося, читали мої думки. Той, який сказав мені  це, трохи посміхнувся: “Покажіть нам, що ви можете, переконайте нас, що це все не даремно”, і зробив запрошувальний жест рукою.

Я заплющила очі і на секунду застигла, збираючи свої думки докупи. Я відчувала їхні погляди своєю шкірою. А вони казали: “Перестаньте тягнути, ми не маємо часу на це”. Востаннє, коли я зробила глибокий вдих, я розплющила очі і простягла руку. Перша фігура з’явилася над відкритою долонею – ромб. І миттєво кімната була освітлена яскраво-жовто-помаранчевим світлом, навколо мене виблискували різні форми та розміри геометричних фігур… Я не знала, як контролювати все це, я міг вплинути лише на одну фігуру, яку я крутила над відкритою долонею . Повільно ромб перетворився на квадрат, потім на коло, після чого я створила трикутник і повернула фігуру до її первісного стану. Ромб незначно збільшився в розмірі, потім зменшився і незабаром зник, як і всі фігури зі світлом навколо мене.

На секунду в авдиторії запанувала тиша. Тоді всі екзаменатори переглянулись між собою і почали щось записувати. Мої коліна страшенно тремтіли, я хотіла сісти. Не в змозі впоратися зі стресом, я почала викручувати пальці. Зазвичай, коли я була наодинці і дуже нервував, я створ.вала невеликий квадрат над долонею і просто спостерігала, як він плавно крутився або перетворювала його на інші фігури. Такі дії мене добре заспокоювали, але через те, наскільки моя сила була помітною, я не міогла часто так робити. І тоді чоловік, який сидів у центрі, сказав, вислухавши всіх своїх колег:

“Ми вражені, – я здригнулася, – твої сили до божевілля рідкісні!”. Їх називають силою Фенікса, це можливість матеріалізувати різні фігури в космосі. Ця сила помітна, як ти вже зрозуміла і контролювали те, що відбувається за тобою при використанні магії неможливо. Ця сила не має практичного застосування, насправді це марно через те, що володарі цієї сили не могли просунутись далі, ніж до бази третього рівня. Ти, наскільки ми можемо судити, знаходишся на розвиненому першому, а це означає, що ти можеш прорватися на другий в будь-який час. Незважаючи на все це і той факт, що ми не беремо людей до коледжів, які не володіють принаймні магією другого рівня, ми хочемо взяти тебе. НСправа не тільки в тому, що нам цікаво, наскільки ти зможеш розвинути свої сили, але впливає і той факт, що ти змогла досягти розвиненого першого рівня без будь-якої магічної освіти. Але приймаємо рішення не тільки ми, тож тепер іди до першої аудиторії і чекай результатів з іншими абітурієнтами.

Після декількох годин нудного очікування та поповнення авдиторії все більшою кількістю людей, один із екзаменаторів увійшов до приміщення та привернув увагу до себе:

– Ми прийняли рішення щодо того, хто буде зарахований до нашого коледжу. Тепер я зачитаю списки тих, хто пройшов… – я не чула імен інших, але явно почула таку бажану “Амелію Сміт”. Вже, коли списки закінчилися, я зосередилась, щоб почути, що вони говорять далі – Вітаю, тепер ви студенти першого магічного коледжу. Тепер перейдіть до будь-якої аудиторії з п’ятої до п’ятнадцяту, там вам повідомлять подальші дії.

Залишивши авдиторію з іншими, я блукала на автоматі, не звертаючи уваги на дорогу і зайшла у перший жіночий туалет, що трапився на шляху. Закрившись у кабінці, я нарешті дала волю емоціям. П’ятнадцять хвилин з моїх очей лились сльози, яких я не могла зупинитися. Я не могла повірити, що мені вдалося вирватися звідти, що я можу почати тут з нуля. Залишається потерпіти до початку навчального року, і все, моє життя покращитися.

Заспокочуючись і приводячисебе в порядок, я почала блукати по нескінченних коридорах у пошуках цих самих авдиторій. У п’ятій сиділа дівчина, яка була приємною на вигляд. Побачивши мене, вона негайно радісно привіталась, ​​привітала мене зі вступом і посадила на стільець біля столу. Побачивши мої очі, мокрі від сліз, вона тихо посміхнулася і зникла біля інших дверей, за декілька хвилин повернувшись із чашкою гарячого ромашкового чаю. Поки я повільно насолоджувалась напоєм, який тепло розливався по всьому тілу, вона, запитавши мій паспорт, дивилася на монітор комп’ютера:

– Знайшла! Правда, вас прийняли. Ну, слухайте, – я обернулась, допивши такий смачний напій і почала уважно слухати, – я знову вітаю вас. Навчання розпочнеться за місяць. Ви принесла документи, які були вказані на сайті? – Я кивнула і вручила їй зелену папку, – Ідеально. Тоді я введу твої дані в базу, ти ж поки можеш піти за шкільною формою.
Вона показала мені, куди йти, і зникла за дверима своєї авдиторії. Я війшла у двері, на які вона вказала. Всередині було викладено сотні різних тканин, нитків, аксесуарів та багато іншого. Різні наряди висіли в кілька рядів.

Дівчина з розпатленим волоссям вийшла до мене, вся обвішана нитками, голками та різними швейними принадами:

– Вітаю. Ви за формою? – Я кивнула, – добре… Отже, коледж дає один набір форми безкоштовно, тоді як інші вам потрібно придбати. У нас є великий вибір варіацій, і ви можете самі змінити свою форму, як захочете, тут підтримується самовираження. Ось каталог для вас, – вона передала мені жирний фотоальбом – Виберіть, скажіть, що ви хочете, тоді я поміряю ваші параметри. Якщо таких розмірів форми немає, то я підлаштую варіанти, які вам подобаються під вас.

Я не дивилась занадто довго,  буквально вибравши перший наряд, тоді як каталог був сповнений різноманітних блузок, штанів та різних спідниць.

– Ти впевнена? – Дівчина перепитала втретє, – цей комплект найбільш непопулярний, він абсолютно не примітний! Найзвичайніший.

– Саме так, як я і хочу. – Поглянувши на мене і зітхаючи, дівчина почала проводити вимірювання, після чого вона зникла в глибині кімнати і повернулася з моєю формою. Я приміряла її, вона ідеально підійшла.

– Ви точно не хочете нічого іншого? – Я розумію, що вам потрібно платити, але це жне так багато. Вам потрібна тепла форма, літо не триватиме вічно…

– Вибачте, у мене немає матеріальних можливостей купувати що-небудь інше, але я щось придумаю, ще є час.

– Його не так вже і багато. – Вона задумалась, після чого знову зникла і повернулася з чимось у руках. Дівчина передала мені великий, теплий червоний в’язаний светр.

– Він прекрасний, але у мене немає грошей на нього.

– Візьміть, це буде моїм подарунком.

– Але…

-Заперечення не приймаються, – Як би я не намагалась її переконати, вона залишалася непохитною, тому я подякував їй і пішла. – Приходьте в будь-який час, ви навіть можете просто зайти  поговорити! – Кричала вона мені в спину.

Я повернулася до п’ятої авдиторії, взяла документи, підписала контракт і отримала ключі від гуртожитку, де жили всі студенти коледжу, що також було одним із правил. Його будівля була розташована прямо поблизу навчальних корпусів, щоб студенам було зручно і нічого не відволікало їх від навчання. Я швидко знайшла кімнату, яка мені потрібна, і  на секунду завмерла перед дверима, притискаючи ключ до грудей. Тут і тепер починається моє нове життя.