Розділ 7

Розділ 7

Кас сидів на лавці біля кімнати мотелю. Сонце вже піднялося досить високо.

– О, привіт, Кас! – з кімнати вийшов Сем і сів навпроти нього.

– Доброго ранку, Сем!.. Як у тебе справи?

– Вже краще. Я сподіваюся, Дін тепер нарешті заспокоїться, зрозумівши, що з тобою все гаразд. А то він мене вже дістав за цей тиждень…

– Він ще спить?

– Коли я виходив, спав… До речі, дякую, що привів його вчора додому, інакше він міг би наробити дурниць… Ти ж його знаєш…

«Невже Сем учора не спав?» – подумав Кас і, зніяковівши, відповів:

– Нема за що… Ви ж мої друзі. – він щосили намагався приховати всю незручність ситуації.

Тут, ніби відчувши, що Кас потребує підтримки, Дін вийшов із кімнати:

– Доброго ранку, Сем! – Дін присів поряд із Касом. – Привіт, ведмежатко! – сказав він і солодко поцілував ніжні губи ангела. Кас явно не очікував цього. Здавалося, він готовий був «провалитися під землю» або полетіти на інший кінець світу, аби не бачити зараз реакції Сема.

– Мені здається, вам треба поговорити… – не підводячи очей, сказав Кас. Він підвівся і збирався поспішно піти, але Дін не дав йому це зробити.

– Е, ні… Ти залишишся – він схопив Каса за рукав плаща і різко посадив на місце.

Весь цей час Сем, застигши, здивовано дивився на них. Дін запитливо глянув на брата, чекаючи якоїсь реакції. Але він просто мовчки дивився на них. Виникла напружена пауза. Було чутно, як десь високо-високо в небі пролетів літак, а в сусідній кімнаті хтось сварився.

– Ну нарешті!.. – вигукнув Сем, перервавши мовчання.

Дін із Касом перезирнулися, не зовсім розуміючи такої реакції.

– Невже ви думаєте, що я справді нічого не помічав? – розсміявся Сем. – Я просто не подавав виду, щоб вас не бентежити… Мене здивувало тільки те, що ви нарешті зважилися признати це. Знали б ви, як мені набридло прикидатися, що нічого не змінилося. Я так чекав, коли ж ви будете готові розповісти, але якось не припускав, що це станеться саме сьогодні… Хлопці, я справді дуже радий за вас.

Після цих слів Дін узяв Каса за руку, трохи почервонівши, посміхнувся і сказав:

– Дякую, Сем….

– А ви не думали якось малюка завести? – Вирішив продовжити Сем – Думаю, у вашому випадку можна було б щось придумати… Ми б нарешті змогли відволіктися від роботи. Я б став, напевно, класним дядьком. Хоча ми мали б дуже дивну сім’ю. Але хіба це не класно? У будь-якому випадку ми би виростили його гарною людиною. А він взагалі був би людиною?

– Не думаю, що…

– Він же буде нефілімом? Це в нього мають бути нехилі сили… Цікаво, а він зможе літати?.. А може, це буде дівчинка… Дівчинку буде складніше виховувати…

– СЕМ! – Перебив брата Дін, так як Кас почав сильно стискати його руку. – Тобі не здається, що тебе трохи занесло?

– Ой, вибачте… – відчув недоречність своїх роздумів Сем, побачивши переляканий погляд Каса – Я не хотів вас бентежити, просто щось мене надихнула наша розмова… Але ви подумайте над цим…

– Добре, Сем, ми подумаємо. Але зараз давай поки що закриємо цю тему.