Шлях історії не змінити

Гарячий серпневий день. Дівчина приміряючи нове вбрання, крутила носом. Їй все не так, наче це не вона. Голубі прекрасні оченята, чорне густе волосся турботливо заплетене в косу, майже класична зовнішність японки, але щось не те, на календарі 19 число. Маленьку Міку все не покидало відчуття що щось не те, так не має бути. І занурена у свої думки вона пройшла скрізь двох хлопчиків, до болю знайомих. Спогади вдарили їй в голову раптово. Токійські месники, день народження Майкі, сьогодні вночі помер Шинічіро. Вона читала це перед смертю, їй було важко обрати улюблений персонаж всіх хотілося врятувати, вона мріяла як це можна зробити. І тут життя дарує такий шанс, тобто смерть, його не варто опускати.

– Доню, чого ти стала, ходімо вже, мотоцикли то для хлопчиків.

Дівчинка застигши в шоку, голові все вертілись нав’язливі думки. Одна виявилась достатньо цікавою.

– Я хочу той що за вітриною, ти обіцяла подарунок який я захочу.

– Добре… Я відведу тебе до репетитора і повернусь за ним… Але, ти впевнена?

– Так.

Мати не змогла відмовити, ця маленька дівчинка весь час ніби була в трансі й це перше що вона попросила. Лікарі з різних сфер заходились на думці “щось не так” але діагнози ставити не поспішали. Жінка повернулась та мило поговорила з Сано старшим. Їй прийшлось обманути трохи свою доньку, бо саме той був не на продаж. Але доволі схожий все ж знайшовся. Наступного дня Міко знову на тій вулиці з інструктором по водінню, магазин в якому їй купили цей байк зачинений, на дверях салону жовта стрічка. Все що вона зробила марно, замало просто купити байк, сюжет так просто не поміняти.