Лише мить

Я відчуваю твій теплий подих,
Я чую твій тихий шепіт.
Ти бачиш мій лише подив,
І у грудях шалений трепіт.

Серце тянцює шалений танок,
Вириваючись геть із грудей.
Я загубився у світлі думок,
І кількості темних тіней.

Твої руки торкаються тіла,
А серце чіпають слова.
Від мого подиху ти аж сп’яніла,
І вже обертом пішла голова.

Ти так гарно граєш словами,
Словами, що стиснуть груди.
Гіпнотизуєш своїми очами,
І мені вже без тебе нікуди.

Я бачу обриси твого тіла,
Я бачу і твій зблиск очей.
Ти так довго цього хотіла,
Що вже не рахувала ночей.

Я торкаюсь твої теплих рук,
Дивлюсь у твої темні очі.
Серце пропускає один лише стук,
Завмерши у сутінках ночі.

Твої червоні вуста мене ваблять,
Твій подих п’янить і мене.
А слова твої мене лише жалять,
Хоч і серце вже поранене.

Але в мить усе закінчилось,
Ніби цього й не було.
Ніби мені все примарилось,
І так швидко минуло.

Іще одна мить і я знову один,
Сиджу та дивлюсь у вікно.
Годинник слідкує за плином годин,
І все це вже так, мов у кіно.

Але очей тих тут вже немає,
І вуста її теж не шепочуть.
І ніхто мене не обіймає,
І серця наші вже не тріпочуть.

Бо вона, моя муза зі снів,
Що назавжди залишиться в них.
І хоч як би цього не хотів,
Але не відчути мені її подих.