Deja Vu

…Сан блаженно прикриває очі, коли навколо його голови пов’язують темну шовкову пов’язку. Він більше не може бачити. Лише чує тихе дихання Мінгі в кімнаті і відчуває запах дорогих парфумів і троянди. В кімнаті темно і скрізь тканину пов’язки просочується лише фіолетове неонове світло. В Сана від одних думок про те, як зараз він виглядає, все в животі в тугий вузол зав’язується, а голова паморочиться. Він голосно зітхає, коли відчуває холод шкіряної рукавички на своїй шкірі. Приємно. Приємно стискаються пальці довкола його шиї, перекриваючи доступ повітря.

– Тихіше, сонечку, будь слухняним. – Шепоче Мінгі, коли Сан хапається за його руку. Він трішки розтискає пальці і вже через секунду Чхве відчуває м’які, солодкі губи на своїх і вологий язик, що жадібно і нагло вривається в його рот, не даючи навіть набрати в легені повітря. Мінгі цілується так, як цілується Юнхо. Мінгі проводить зараз шкіряним батогом по внутрішній стороні його стегна, легко б’ючи в тому місці, де зазвичай кусає і цілує Юнхо. Місце удару приємно пощипує, а Сан згадує, як обпалював його гарячим диханням Юнхо. 

– Мммм, Юн…хо… – Виривається з його вуст крізь поцілунок, за що він отримує ще один удар, вже сильніший. Шкіра пече, а він хапає за руку Мінгі і скрикує. Сон перестає цілувати і веде руку від шиї вниз, по ключицях, грудях, до животу. Він зупиняється біля пупка, в самому низу і щипає тонку шкіру і шепоче: 

– Що ти сказав тільки що, Санні? – Цей голос вибиває Чхве з його думок і спогадів, змушує повернутись думками сюди і забути про Юнхо. Він відповідає щось, але, не дуже розуміє що саме, бо в голові луною віддається лише голос Мінгі, що заглушає всі думки. Сан відчуває лише холодну шкіру в тих місцях, де Чон зазвичай залишав доріжки поцілунків. Від цих думок табун мурах пробігається по його шкірі, коли він згадує, як Юнхо вбивався в нього плавно, але сильно, заповнюючи повністю. 

– Про що думаєш, сонечку? – Лунає десь над вухом, перш ніж його легенько прикушують, втягуючи трішки шкіру, а на руках Сана замикаються холодні наручники. Він протяжно стогне, коли батогом проводять по його паху, а в голові лише обличчя Юнхо, що сидить перед ним на колінах. З думок вириває черговий за цей вечір, найсильніший удар по стегну і низький, злий голос. 

– Я питаю про що ти думаєш, Сані? – Мінгі хапає його за підборіддя і Сан відчуває його гаряче, важке дихання на своїх губах. 

– Про…Про тебе, Мінгі… – Ледь видихає він, облизуючи пересохлі від збудження губи, такі ж пересохлі, як і його горло. Кожен звук, кожен подих, видається все важчим, поки Сон то цілує, то б’є його, паралельно задаючи питання про те, про що ж Сан все таки думає. І він би відповів, справді, розповів би йому про те, що з кожним дотиком згадує, як Юнхо покривав вологими поцілунками все його тіло. Згадує запах троянд, такий самий, як зараз. Звичайно, Юнхо і Мінгі найкращі друзі, вони користуються одними

парфумами на двох. Поки Мінгі різко перевертає його на живіт, Сан ловить себе на думці, як добре було би відчути на собі зараз ще й руки Юнхо. Мінгі ніби читає його думки, бо різко підіймає на себе, міцно впиваючись в жорсткі, випираючі тазові кісточки пальцями. 

– Блять, ти такий прекрасний… – Шепоче він і Сан чує, як розстібається ширінка його шкіряних штанів. Мінгі проводить батогом по його спині, трохи притискаючи до кожної кісточки, м’яко гладить сідницю і б’є по ній з такою силою, що Сан знає, завтра не зможе нормально сидіти. В нього перед закритими очима зірочки з’являються, коли Сон вкриває поцілунками його шкріу, гладить однією рукою живіт і наносить декілька ударів по стегнах і сідницях. Ця грубість і ніжність змішуються, як змішуються в голові Сана думки про Юнхо і Мінгі, як губиться розуміння того, хто ж з ним зараз. Він лише тихо скавчить, немов кошеня, після кожного удару і рухається задом трохи на зустріч Мінгі, коли той випадково торкається пахом його сідниць.

– Я настільки краще, ніж твій хлопець, що тобі вже не терпиться відчути мене в собі, Санні? – Ричить Сон на вухо і Чхве потрібно ще декілька секунд, щоб набрати в легені повітря і прошепотіти тихе “Так”. М’яке простирадло здається занадто жорстким, коли треться о Санові червоні збуджені соски, він крутить головою в різні боки, наче борячись з думками. 

– Можна голосніше, Сані? Я погано почув. – Шепоче сон на вухо і знову б’є його. В цей раз “Так!” виходить гучніше і Чхве відчуває холодну смазку на собі, а вже за мить, Мінгі входить в нього на всю довжину. Різко і грубо, так, ніби Мінгі і сам вже не міг більше стримуватись. Сон Мінгі, насправді, джентльмен, тож він, на відміну від Юнхо, дає Сану пару секунд, щоб звикнути, і лише потім починає рухатись, грубо, задіваючи чутливий комок нервів всередині. Чхве розставляє ноги трохи ширше і сам насаджується на твердий, гарячий від збудження член Мінгі. Сон різко розвертає його голову вбік, до себе і цілує, брудно і жадібно, як в найкращих порнофільмах, кусає за нижню губу, як Юнхо і шепоче щось нерозбірливе. Разом зі стонами, з Сана вириваються мати, коли він відчуває холодну шкіру навколо свого члена. Мінгі плавно рухає рукою, стискає Санову талію іншою, а кімната і голова Чхве наповнюється стонами і криками, запахом троянд і думками Сана, від яких в нього голова йде обертом і ноги легка судома зводить. Мінгі ще декілька раз різко, але вже повільніше входить в Сана, перш ніж Чхве відчуває як тепла рідина розливається всередині нього. В нього темніє в очах і білі плямки з’являються, коли Сон цілує його шию і Сан і сам з голосним криком кінчає, відчуваючи, як все його тіло стає ватним. Він знесилено падає на ліжко, а в голові лише Юнхо і Мінгі, їх губи, голоси і руки на його тілі і Чхве все ще трохи тремтить, коли Сон знімає з нього наручники і пов’язку. 

– Все ще думаєш про свого хлопця? – Мінгі лягає поряд на ліжку і малює на тілі Сана невидимі візерунки пальцями. 

– Ні… – Шепоче Чхве і закриває очі, притискаючись до Мінгі. Йому все одно, що простирадла брудні, а на його шиї завтра будуть видні сліди від пальців і фіолетові плями. Йому просто добре ось так, поряд з Мінгі.