Незнайомий знайомий
від ЦКПВБідні райони міста М…Райони де завжди цікаво жити: вбивства, зґвалтування кого попало, крадіжки й все що може бути.Ці райони завжди кишіли безхатьками від дітей до старців.А також загубленими туристами, але зараз загубленим був не турист, а минулий безхатько.
-*Знову неприємні спогади в голівоньку лізуть.Але спогади спогадами, а мені додому потрібно.Бо знову жити на вулиці не хочеться.А якщо і прийдеться, то вже краще піти в дитячий будинок ніж до алкашів.*-Юаса вирішила що замість сумних думок краще все-таки знайти свій дім, і далі старалась вийти з району.
Через 3 години
Ні собаки, ні люди вже не знайдуть її.
Очі по 5 копійок ось так зараз і дивилась на карту Юаса.Вона загубилась ще 5 години тому коли відійшла від дому на 100 метрів, а зараз вона навіть і гадки не має де вона.І вже думала як і в який дитячий будинок її піти чи можливо хтось по типу тітоньки Сато.
Її сумні думки перервались коли вона побачила чоловіка.Затуманений мозок вже вирішив підбігти і спитати де вона но чуйка била тривогу.В цій битві століття все-таки переміг мозок.Але мужчина вже був поряд і з його вуст почали линути слова
-Привіт, давно не бачились…- Юаса вже хотіла спитати хто він.Но її перебили- не пам’ятаєш мене принцесо?
-Ви хто?І звідки мене знаєте?-Чуйка перемогла.Юаса почала відходити далі і далі при цьому потихеньку починала бігти.-ДОПОМОЖІ…
Вона вже була на землі.Поряд був той чоловік.
-Ех…Бігаєш ти добре, але звісно мене ти не переженеш.А так ще довго прийдеться шліфувати цей алмаз.От твоя мати вже вбивала…але вона жила з самого початку в родині, а ти.Дома вже розбиратимусь, а зараз поїдемо додому-він взяв Юасу на руки і поніс до автомобіля що був не так далеко.
-Додому.-автомобіль почав рухатись
Зима.Сніг за вікном.
Але в кімнаті всім було начхати на те що за вікном.
Дитина 7 років сидить в суконьці ніби з 19 століття.Вона навіть не може уявити скільки грошей потратив на цю суконьку її тимчасовий опікун.Який її за раз якраз і малює.Вона вже хотіла підійти но її зупинив її опікун.
-Ще 5 штришків і ти подивишся що вийшло.Добре?-він виглянув за мольберту-Ато вийде погано.
-Добре.-дитя образилось но все одно послухалась
-Все можна-Дитя що сиділо на стільці вже було поряд-Ну як подобається?
-Так!Я хочу собі цю картину!-режим щенячі оченята був активований.-Ну можна?
-Ні.На мене не діє цей режим.Давай договоримось?
-Добре.
-Я продам цю картину і куплю тобі кучу солодощів.А тобі фото, договорились?
-Так.Я хочу їсти
-Добре-він пішов до виходу-Ну йдеш ?
На його подив дитя вже було поперед нього
-Нічого собі ти блискавка-По коридору пролунав дитячий сміх
Вибачте за помилки.Буде приємно почитати коментарі.Бажаю всі мирного неба!