Разом під дощем

На вулиці не було надто тепло,сонця не було,але і дощу та вітру не було теж,в цілому нормальна погода.Тиняючись по вулиці хлопець натрапив поглядом на цікаву вивіску і вже знав,де вбиватиме свій час сьогодні, стративши можливо останні гроші,але в той момент він про це не думав.
Мін Юнгі ж тим часом працював в гостьовій кімнаті.Сидячи на ліжку він щось швидко натискав на клавіатурі і паралельно розмовляв з Намджуном по веб-камері.Так як можливості записати вокал/реп прямо зараз він не мав,то вони писали музику в якихось спеціальних програмах.Час від часу він ходив по каву на кухню і можливо якийсь смаколик.Він вже й думати забув про те , що було з ранку…Але на дворі вже темніло і незабаром почався сильний дощ, радше злива , і хлопця не на жарт почала турбувати відсутність Хо,про Чонгука він не переживав,бо той попередив,що прибуде тільки вдосвіта (*на світанку).Сидячи за ноутбуком він поглядав на папірець який він витягнув з кишені поклавши на стіл.Так і не витримавши він схопив папірець і трохи стискаючи челюсть набирав цифри в телефоні.
Ю;- Біс би тебе побрав Хосок!Візьми з біса трубку!
Гудки йшли і йшли, значить він все таки був в зоні досяжності.З Третьої спроби гудки перервались і чоловічий голос протяжно відповів:
Ч:- С..слухаю?
Ю;- Де тебе чорти носять?!
Ч:- Чого …Чого ти во-о-лаєш?
Ю;- Та бо ніч на дворі , злива , а ти вештаєшся невідомо де!
Ч;- Мені вже давно вісімнадцять,де хочу та-ам вештаюсь…І взагалі..звідки твій…мій..в тебе номер…?
Ю;- Скажи хоч місце,адресу де ти є!?
Ч;- Я не знаю,в якомусь парку,тут….тут фонтани і якась дівка ….Типу статуя
Ю;- Господи,скажи адресу!
Ч;- Я…Я не з..зна…
Швидкі гудки вдарили у вухо.Юнгі ще пару раз спробував передзвонити,але ніхто не брав трубку.Тривожно шукаючи в гугл-картах парк з статуєю дівчини він паралельно перебирав в голові всі сценарії розгортання подій.Знайшовши потрібний адрес він накинув першу кращу куртку і з парасолею побіг в сторону парку.
Десь через 10-15 хвилин він був на місці.Мін голосно кричав ім’я горе-друга , але той не відзивався.Не зупиняючись кликати хлопець шукав з ліхтариком брюнета.І нарешті замовк , адже в його поле зору попало тіло лежаче на лавочці.Хосок спав.Спроби пробудити виявились майже марними.Ледь свідомий Хосок слухаючись Юнгі закинув руки йому на шию.Рудий юнак трохи нагнувшись ніс друга на пплечах.Мокрий наскрізь Юн ледве повз , а мокра складена парасолька хиталась збоку в бік.
Ч;- Знаєш…Д..Дякую що ти..мене знайшов ?
Ю;- Угу
Ч;- Ти такий гарний…
Ю;- Ага…
Ч;- Я б міг поцілувавши тебе завтра спихнути це на але..
Ю;- Але що? – Але Хосок вже не відповідав.
Майже через пів години вони все ж добрались до дому.Юн жбурнув брюнета на ліжко і почапав в ванну.Після чого передягнувся та передягнув того , щоб вони не захворіли.Дивлячись на те,як мокре волосся обліпило п’яну пику хлопця він думав; як можна було так напитись,як свиня?Але втома взяла своє , і посидівши ще з десять хвилин хлопець заснув.