Нічліг при вогнищі

Кидаючи на ходу сигарету Юнгі схопив товариша за зап’ястя і побіг вперед.Хосок все ще не докінця зрозумівши , що відбувається біжить слідом.Пробігши 3-5 хвилин Рудоволосий розуміє , що ні крики , ні махання рукою нічого не дадуть і зупинився.
Ч; – Трясця твоїй матері , а би біс тебе вхопив.Та бля#ь…Ну як таке взагалі могло статися!? – чуть не кричав брюнет.
Ю; – та що вже лаятись…Потяг ми вже не наздоженемо…БЛЯДЬ!ТАМ ЖЕ НАШІ РЕЧІ!МІЙ НОУТ!КУРВА!
Відхекуючись попутники посідали на щебінь.Окрім телефонів , запальнички , пачки цигарок і кількох цукерок в кишені ХоСока вони нічого не мали.
Ю; – Скільки в тебе відсотків?
Ч; – 53…
Ю; – До ранку потягне?
Ч; – Не впевнений…А в тебе?
Ю; – 41…От херня…Наступний потяг аж зранку о дев’ятій.На! :– Юн жбурнув в новоспеченого друга олімпійкою. – бо замерзнеш.
Ч; А ти?
Ю; – Мені не холодно,я в худаку , а ти щось вибрався як на ягоди…Дідько! :- вилаявся хлопець дивлячись на екран телефону. – Спробуй подзвонити до ЧонГука , нехай приїде по нас , в мене мережа не ловить..
Хо набрав братові , дізнавшись , що у того машина поламалась він глибоко видихнув і поклав трубку.
Ю; – Ну що?
Ч; – В нього машина поламана , а речі обіцяв забрати.Казав , щоб протрималось до ранку.
Ю; – От гівно, зараз тільки 18:30…Треба хоч вогонь тоді якийсь розвести , йдемо.
Набравши купу хворосту вони розпалили вогнище неподалік зупинки і поклавши одну з грубших гілок яка лежала не далеко всілись гріти руки.
Ч; – Що б ми робили якби ти не палив?
Ю; – Пхпхпх , хто зна :- в животі рудоволосого неприємно забурчало
Ч; – Цукерку будеш? :- протягнув руку з кількома штуками.
Ю; – Угу , дякую.
Хлопці ще деякий час гомоніли , і час від часу затихали , щоб прислухатись , чи не наближається щось до них.Через годину дві сон помалу почав приходити в свідомість брюнета.І помітивши як часто Хо позіхає Юнгі запропонував лягти йому на коліна.Ще хвилин 20 Хосок нічого не казав , а потім коли вже ледве сидів таки скористався послугою друга.Юнгі клацаючи зубами підкидав хворосту в вогнище і дивився як світло від вогню відбивається на обличчі та волоссю сплячого Чона.Він так смішно сопів , що юнак мимоволі посміхнувся.
Ще через годину Хо прокинувся від того що його знайомий тремтів.
Ч; – Не зимно йому , вар’ята кавал… :- пробормотів хлопець.Він піднявся і сів позаду Юна обійняв і натягнув олімпійку так , щоб влізли вони обоє.А той і не дуже пручався , краще так ніж замерзати…: – А це що? – вказав Чон на шрам вище брови
Ю; О…Це згадка про те, як я вчився водити мотоцикл.
Ч; – О , то ти ще байкер.
Ю; – Не назвав би себе так , але люблю швидкість , як би пафосно це не звучало.
Хлопці затихли.Поклавши голову на плече рудоволосого Хо далі нирнув у сон.Та й Мін довго не сидів і теж заснув.
Приблизно через 2-3 години хлопці прокинулись від світла , хтось світив їм в очі
Ч; – Бля*ь , вимкни світло! :- щурачись прубормотів брюнет.
ЧГ; – Доброго ранку , голубки!Вставайте пора до дому!