瓶子

Залишитися сліпим або вбити Третього Сина Імператора. Вибір, який залишили Му Ханьчжану. Прикинувшись жінкою наложницею, вночі він повинен буде вибрати і направити своє життя в правильне русло.

 

pov Му Ханьчжан

 

— Му Ханьчжан знаєш, що це таке? — жінка в синіх шатах тримала в руці пляшечку з прозорою рідиною і пильно дивилася на мене.

 

— Не насмілюсь навіть поцікавитися матінка — я все ще стояв на колінах схиливши голову, чекаючи, поки мені дозволять підняти очі і роздивитися предмет, який тримала в лівій руці Мадам Ду.

 

— Піднімись і ретельно подивися на цю рідину. Думаю, у майбутньому вона тобі знадобиться.

 

Коли я встав і підняв голову, то першим, що я побачив це була хитра посмішка матері, а потім пляшечка із невідомою мені рідиною. Я трохи насупив брови і почав свердлити поглядом предмет у руці.

 

— Ох, не дивись так — жінка вишкірила жалюгідну гримасу і нахилила голову в бік. — Краще підійди і візьми цей скарб.

 

Коли пляшечка опинилася в моїх руках я не міг не поцікавитися, що це все означає і чого досягає ця жінка, але згадуючи деякі фрагменти зі своєї пам’яті, я відчув, як серце шалено застукало, а кров всередині мене почала вирувати. Те, що відчував всередині, я не збирався показувати назовні, так що на моєму обличчі не відображалися емоції.

 

— Не буду затягувати час, так що відразу все поясню. Цю пляшечку знайшли мої слуги у кімнаті наложниці Цю. Як думаєш, що буде, якщо хтось дізнається, що наложниця Цю весь цей час тримала отруту? Ммм? — жінка піднялася з місця, почувши на своє запитання тишу, вона підійшла до мене, і з жалем подивилася мені в очі. — Мовчиш, ну мовчи. Ти ж любиш свою матір?

 

Я негайно впав навколішки і затримав подих.

 

— Не треба відразу падати навколішки і випрошувати за наложницю Цю вибачення. Якщо хочеш, щоб у твоєї біологічної матері та молодшого брата було все чудово, то просто виконай одне завдання замість мого слуги. Тоді ти не тільки мені угодиш, а й Імператриці Цзі. — Мадам Ду витягла зі своїх рукавів кинджал і піднесла його мені до рук.

 

Тихо видихнувши я почав роздивлюватися кинджал. На рукояті було випукле дорогоцінне червоне каміння, так що відразу можна було зрозуміти, що звичайна людина, слуги чи наложниці не могли дозволити собі таку красу.

 

— Ти мусиш вбити Третього Сина Імператора Хунчжена, натомість я не зачеплю наложницю Цю та твого брата. Ніхто не дізнається, що ця пляшечка взагалі існував, але якщо ти не насмілишся його вбити, то просто візьми і залий цю рідину собі в очі, наложницю Цю не покаратимуть, але відішлють подалі від столиці, брат буде в порядку, а якщо ти і цього не зробиш, то про щасливе життя наложниці Цю і не мрій, також стосується і брата.

 

— Але як же…? — я різко підняв погляд, комок у горлі не давав нормально видавити і слова, очі почали поступово пекти, а руки стискали, то пляшку, то рукоять кинджала. ‘— Чому я?…що… чому я маю це зробити?’

 

— Знай, що ти просто син наложниці, тобі буде набагато легше… тому що вже існує на це план. Спочатку мені потрібно почути твою згоду.

 

— Я…..

 

— Ну, сміливіше!! Адже мені ще й план розповідати — жінка вимовила це з реготом і разом із цим реготом кішки ті, що в моїй душі показали свої пазурі.

 

— Я згоден — тихо промовив я.

 

— Ух, як же добре!! — Мадам Ду заплескала в долоні і радісно підбігла до дверей.

 

Коли вона відчиняла двері, то я побачив за дверима свою маму зі сльозами на очах. Вона потянула за руку мою рідну матір, кидаючи її в мій бік як предмет. Я підхопив її і після, ми разом стали на коліна.

 

— Вона — жінка уточнила вказівним пальцем, кого вона має на увазі і продовжила свою промову — свідок. Ви тільки обидва знаєте це, хаха, як це чудово. Син убивця та рідна мати яка навчила цього свого сина. Збожеволіти можна, хахаха.

 

Сльози моєї біологічної матері не припиняли литися, відчуваючи свою провину перед своєю матір’ю, я прикрив очі і сльози самі по собі почали текти.

 

— Пробач — все також тихо сказав я і піднявся з колін.

 

— Хм? — жінка, яка так голосно сміялася, раптом перевела погляд на мене, згадавши слова Імператриці:

 

— Я гадаю, що наложниця з вашого сина буде чудовою для Шао. Передайте цю справу йому.

 

— Наложниця Цю можете йти, а ти послухай мене уважно і знову стань на коліна.

 

Я провів поглядом спину своєї матері і схилив голову перед жінкою, яка все також ще дивилася на мене зверхньо.

 

— Ти прикинешся жінкою і будеш спрямованою, як наложниця для Третього Принца, як подарунок від Четвертого Принца. Тоді після того, як ти опинишся всередині кімнати Принца Чена, то просто убий його тим кинджалом, що я тобі дала, якщо не насмілишся, то залий отруту у свої очі і більше не повертайся. Просто зникни, щоб ніхто не знав про тебе. Після того, як ти прикинешся жінкою і про це розповість усім при дворі Принц, то Північному Маркізу буде соромно дивитись у вічі іншим людям, так що виходу в тебе не буде.

 

Почувши план я просто промовчав, тому що вибору у мене в принципі і так не було, але дещо залишило свербіж на моєму серці.

 

— Після того, як я заллю в очі отруту …. Ви ж не будете чіпати тітку?

 

— Не зачеплю. Тільки якщо ти це зробиш, то завтра це буде ваша остання зустріч в житті.

 

— Я зрозумів вас ‘матінко’.

 

— Якщо зрозумів, то йди готуйся до завтрашнього дня. Моя служниця приготує для тебе все, щоб тебе не впізнали завтра. Добре, що ти кволий і тобі буде не так складно прикинутися жінкою. Можеш іти – жінка фиркнула і скривила незадоволене обличчя.

 

— Я не… — стиснувши кулаки, я придушив усі слова, які хотів висловити. — Відкланююся матінці.

 

Виходячи з кімнати, я вирушив до своєї біологічної матері. Вже темніло й слуги, що вешталися по дворі дедалі більше вигляділи встривожено.

 

Зайшовши в кімнатк, я побачив маму, яка сиділа на підлозі і безперериву плакала. Коли вона побачила мене, то встала з підлоги і витерла сльози, ніби нічого й не було.

 

— Мамо – я з полегшенням зітхнув і обійняв плачучу особу.

 

— Пробач, пробач мене — жінка задихалась у власних сльозах — Ця отрута не для Маркіза, вона… пробач.

 

— Я знаю. Не потрібно вибачень. Пробач, що не вберіг тебе від цього. Я обіцяю, що все буде гаразд.

 

— Пробач. Але ж ти не вбиватимеш … вірно ж? — жінка відсторонилась і сіла на край ліжка.

 

Зітхнувши, я взяв її тендітні руки і глянув у вічі.

 

— Я… ‘— Якщо ти почуєш це, то ти ще більше плакатимеш.’ — я все розповім Принцу Чену.

 

— Але ж тобі не повірять.

 

Побачивши, як сльози почали знову починати своє коло, я вирішив покликати слуг, щоб вони привели лікаря.

 

— Матінко, відпочивай. Завтра краще не виходь з кімнати — поцілувавши руки матері я не став слухати плач, як лікар увійшов, я вискочив стрілою з кімнати, сповзаючи по двері вниз, стиснувши під себе коліна.

 

 

pov Цзін Шао

 

 

— Принц Чен, мені відомо лише половину розмови Імператриці та дружини Північного Маркіза.

 

— Ге Жу І розповідай все, що знаєш — я сидів за столом і писав листа братові про те, що нарешті повернувся з перемогою.

 

— Все, що знаю….— дівчина відвела погляд і насупила брови — За весь цей час, поки ви боролися з гунами, ваша мати Імператриця….змовилася з дружиною Північного Маркіза убити вас, щоб Четвертий Принц та його дружина успадкували титул Імператора. Так як ви найкращий претендент на посаду Імператора – дівчина тихо зітхнула – Вони не можуть допустити цього і якщо не вдасться вас вбити, то ви за шлюбним контрактом одружутесь з чоловіком.

 

— Хахаха контракт? Титул? Невже вони настільки бояться, що я займу місце Батька — для мене це здавалося смішним і безглуздим, не втримавши сміх я відкинувся на спинку стільця і ​​кисть якої я писав сповзла вниз, залишаючи після себе чорну пляму на білому папері. Я зашипів і скривився ‘— Ще переписувати доведеться. Гаразд, залишу це на потім.’ — я поклав кисть на дерев’яну поверхню і подивився на дівчину, яка досі хмурилася. — Як вони хочуть мене вбити?

 

— Подарувавши наложницю від Четвертого Принца в подарунок – тихо промовила Ге Жу І.

 

— Наложниця? — я підняв праву брову — Таким чином? Це смішно.

 

— Наложницею буде не дівчина, а молодий хлопець. Віком, як ви. Він буде вдаватися жінкою, щоб після виконання завдання зникнути вже у вигляді хлопця, а не жінки. Таким чином, ніхто не знайде вбивцю, ніби жінки і не існувало. Наложницю хочуть привести до вас сьогодні опівдні.

 

— Добре, а ти знаєш, хто буде прикидатися?

 

— Так, це буде син наложниці Цю та Північного Маркіза.

 

— Хаха, що? Вони хочуть, щоб коли я одружився….

 

— Молодий пане…— Ге Жу І перебила мене і подивилася на мене сумними очима — Його звати Му Ханьчжан… дружина Північного Маркіза ненавидить цю людину з того часу, як вона народилася. Над ним знущаються племінники та старший брат по цей день, наложницю Цю також не схвалюють. Я дуже багато чула про них від інших служниць і можу сміливо заявити, що цю людину найімовірніше змушують вас вбити.

 

— Можливо, але якщо я не помиляюся, то Батько хоче мене одружити саме з цією людиною.

 

— Тоді… може ви…

 

— Ні — я ляснув по столу долонею і помітив, як дівчина здригнулася від різких моїх рухів. — Нема часу, скоро він приїде і я не встигну. У будь-якому разі ти цю наложницю підготуєш мені сьогодні вночі. Нехай план Імператриці пройде так, як вона цього хоче. В будь-якому випадку місце Імператора мені не потрібне. Моє місце на полі бою.

 

— Але… Вас хочуть вбити кинджалом вашої рідної матері… і…… Му Ханьчжана поставили перед вибором.

 

— Кинджал матері? — відчувши, як між бровами утворилася складка, я стиснув свою руку до хрускоту пальців. — Який вибір?

 

— Залишитися на все життя сліпим чи вбити сина Імператора.

 

— Що?

 

— У наложниці Цю знайшли отруту, якщо Му Ханьчжан не наважиться, то він повинен буде залити цією отрутою очі чи все-таки вбити…

 

— Я зрозумів – махаючи рукою, я підвівся з стільця і ​​наказав, щоб після того, як прибуде наложниця, Ге Жу І не зводила з нього очей і не давала кроку до цього мерзенного вчинку. Найбільше я чекав ночі. Моє бажання зростало, щоб кинджал опинився в моїй руці. Адже то була єдина річ від рідної матері.

 

Коли я залишився один у кімнаті, я перевів погляд на аркуш паперу і передумав щось писати. Настрій зник так, як і появився.

 

Від автора:

1.Мадам Ду є офіційною дружиною Великого Маркіза Півночі, так що всі діти Маркіза повинні називати її «матір’ю», незалежно від того, ким вони насправді були народжені.

 

 2. Му Ханьчжан зобов’язаний називати свою біологічну матір «тіткою», оскільки вона лише наложниця.

 

 Я вперше щось взагалі пишу, так що не критикуйте погано.  Ідея є, але як описати, то не вмію, навчаюсь. Приємного читання хе)