Кіт і драма

Я одиноко стою на балконі,
Видихаючи хмарки диму.
Вже холодніють долоні,
Хоч і весна міняє зиму.

Не допомагає алкоголь,
Хоч я і не прагну зігрітись.
Вже й згас мій вогонь,
Мені вже нікуди дітись.

Я засинаю частіше один
Коли ніхто не кричить мені «Браво».
Я забуваю, що я тут один,
Хоча, це моє лише право.

Я забуваю, що я тут один,
Зі мною кіт і нав’язлива драма.
І вже не знаю я скільки годин,
Навколо мене така панорама.

Я чогось сумлінно чекаю,
Дивлячись у сутінки ночі.
Хоча, що, я й сам вже не знаю,
Від того, закриваються очі.

Я відчуваю її теплі руки,
Хоч і поруч нікого немає.
У мене стискаються груди,
Коли вона мене обіймає.

У мене стискаються груди,
І серце техенько співає.
І цілують мене теплі губи,
І серденько знов оживає.

Я знов відкриваю ті очі,
І знов дивлюсь навкруги.
Але тут крім мене і ночі,
Нікому подати руки.