Розтоптана доля.

– Що мені зробити, аби Його Величність полюбив мене?

Атанасія зі сльозами на очах дивилась на чоловіка перед нею. Але її батько, імператор Клод, споглядав на неї зверху вниз без жодних емоцій.

– Я повинна бути схожою на Дженет? Тоді ви полюбите мене? Чи будете ви відноситися до мене, як до Дженет, ніжно кличучи мене, з теплом у погляді, якщо я буду наполегливіше?

Її зведена сестра-красуня. Прекрасна Дженет купалася в славі, про яку Атанасія могла тільки мріяти, і цього наче було замало… вона вкрала у Атанасії навіть любов батька.

Наважившись назвати йому це ім’я, вона вже була душевно знесилена.

– Чи не проженете більше? Приймете мене в свої обійми?

– Я скоріше помру, ніж це станеться.

– … За що?

Однак, Клод не вагався. Він навіть не здивувся, дивлячись на те, як його донька, завжди бувши спокійною, зараз виглядає так жалібно.

– Я ж теж донька Його Величності. Я була з вами довше, ніж Дженет.

Атанасія зібрала всю свою волю в кулак, вимовивши своє головне бажання, яке являлося ще й останнім закликом. Але імператор, її батько, був безжалісним до самого кінця.

– Що за дурепа.

Руки, які трималися за ноги Клода, ослабли і впали на підлогу. Жорстокі слова, які переплутали всі думки дівчини. Так жорстоко, що, здавалося, її вуха ось-ось почнуть кровоточити.

– Я ніколи не вважав тебе за свою дочку.

Чисті, сині як океан, очі Атанасії, поглинув глибокий розпач.

– Кха!

Збожеволіти.

Раптово згадавшийся уривок новели шокував мене настільки, що цяцька*, яку я тримала, випала в мене з руки.

Чому це мені згадалася новела, яку я колись читала? Ця романтична новела, яку колись залишив відвідувач, випадково потрапила мені в руки.

Новела «Прекрасна принцеса» мала дуже незвичайну назву, і сюжет, який їй дуже підходив, був теж незвичайним та дещо дитячим.

Це тому, що ім’я вісімнадцятирічної принцеси, вбитої своїм батьком, таке ж саме, як і в мене? Агх. Я ходяче нещастя. Киш-киш-киш! Геть з моєї голови!

– Ай, та що це таке? Вона постійно кидає свої речі!

Почувши впавшу цяцьку, до цього жінка, що дрімала, сидячи на кріслі, прокинулась. Потім, піднявши її, кинула мені. Та що за маячня?!

Постійно? Та я вперше її кинула!

Це ж що я таке кидала, щоб заслужити таке відношення? І взагалі, діти часто щось кидають!

– Перестаньте шуміти і тихенько граєтеся собі!

Навіть так, ти не витреш цяцьку, яка впала на підлогу? Не знаю, чи це світ такий бридкий**, чи то люди в ньому просто не звертають на мене увагу, через те, що я не миленька принцеса. Думаю, я скоріше колишня принцеса… Хнюп, я не хочу в це вірити!

– Ваааа!

Я знову кинула на підлогу цяцьку.

І нехай я лише принцеса, яка вміє тільки позати, це все одно неправильно!

Після цього шкідлива покоївка*** кинулася мене заспокоювати. Хоча на її лиці досі було видно роздратування.

– Знову плачете? Я зайнята шиттям. Ось, я дам вам її.

– Ніа****.

Мені вона не подобається! Я вже двічі кинула її, тому вона тепер брудна, та й взагалі, це не моє! Нехай я зараз і в тілі дитини, але ментально я занадто доросла для таких ігор!

– Невже вона вже втомилася від неї?

Вона декілька разів хитнула головою, а далі підняла мене з підлоги і поклала в дитяче ліжечко. Скоріш за все, вона пішла до інших покоївок. Якщо збираєшся принести іншу цяцьку, можеш не повертатися.

– Увааа, хнх.

Я тихо лежала, дивлячись на стелю, потім, трохи опустивши погляд, побачила маленьку, ніжну ручку.

Хааа, няік не звикну, хоч скільки я б не дивилася на неї.

Впевнена, я заснула, прийнявши снодійне… Але коли прокинулась, то вже була такою. Що ж це значить? Реальне життя – не фентезі новела, але все ж я якось стала дитиною.

І що головне, покоївки наглядають за мною, принцесою цієї країни. Цей світ точно збожеволів.

– Принцеса!

Ай, ну ось завжди вона так! Як ти взагалі можеш з таким гуркітом відчиняти двері в дитячу, та ще й так голосно кричати?

– Головна покоївка сказала, що у нас немає грошей. Тож грайте з тим, що є.

Жінка силою впихнула мені ту цяцьку і повернулася до шиття.

– Я більше не буду вас заспокоювати, якщо ви знову почнете плакати. Я зайнята.

Її слова та тон, яким вона зі мною спілкувалася, завжди були безжалісними та різкими.

Я ДИТИНА! Ти дійсно думаєш, що я не розумію твоїх слів? Вааа, це так нечесно!

Можливо, я навіть не принцеса. Будучи сиротою в своєму минулому житті, я була щаслива переродитися принцесою, але… Чому принцесою, яку всі ненавидять!? Вааа!

* – взагалі, “погремушка” українською буде “брязкальце”. Але, мені здається, що цей варіант дещо краще;                                ** – знову ж таки, “дерьмо” це “лайно”, але так мені подобається більше;                   *** – людина, яка прислуговує господарям, прислуга;                                      **** – дитяче “ні”.

Отже, я перекладач цієї новели. Вона є тільки російською, тому я подумала, що через останні події багато хто захоче читати її українською, але платформ для перекладу новел я не знайшла(( тому, буду перекладати тут😊 сподіваюся, ви будете не проти) не кидайте черевиками, всім гарного дня і мирного неба над головою❤️