Веселий початок….

Зайшовши в кімнату, хлопці, ніби подумки змовившись, нервово проковтнули. Кожен з них відчував себе трохи ніяково: Вакаса через те, що Шінічіро відкрито на нього вирячився, а Шінічіро через те, що в голові виникли дуже вульгарні фантазії щодо друга. І, як на зло, в кімнаті повисла дуже незручна пауза! Імауші розглядав кімнату друга так, ніби вперше опинився в ній, хоча досить часто бував у нього в гостях. Юнак з фіолетово-білим волоссям скинув на ліжко свій верхній одяг і поки його погляд плавно ковзав по стінах кімнати, зупиняючись на дуже знайомих речах, у голові у нього панував такий безлад, що здавалося, ніби в голові багато думок, але в той же час вона зовсім порожня. Хотілося кричати від безвиході, хоча навіть не від безвиході, а від тривалого приховування почуттів. Так, багато хто може сказати, що це неправильно і бридко те, що два хлопці люблять один одного, але хіба це погано? Хіба кохання – це погано? Хіба кохання – це бридко і неправильно?

Шин повільно видихнув, ковзаючи поглядом по тілу свого гостя, спускаючись від витончених плечей юнака до… попереку (ми не акцентуватимемо увагу на тому, що Шин витріщається на дупу Вакаси, бажаючи трахнути друга, як…). Брюнету дуже захотілося торкнутися тіла свого друга. Так, про це кожен натурал мріє! Хлопцю, який не переставав розглядати Вакасу голодним поглядом, захотілося провести від мочки вуха вниз, зняти непотрібну водолазку до біса, залишивши на шиї яскравий багряний слід, цілувати кожен міліметр шкіри на ключицях друга, спускатися нижче і нижче, штовхнути коханого на ліжко та… Шиничіро шумно проковтнув. Імауші весь цей час старанно ігнорував погляд брюнета, хоч це і було складно.

– Та що таке? – Не витримав “зебра”.

– Нічого, просто згадую, де мої стратегічні запаси алкоголю… – Шінічіро відвів погляд.

– До речі, про алкоголь… Неси келихи! – промовив Вакаса з посмішкою.

Сано сходив за посудом і після повернення відкривав першу пляшку вина. З матами. Дуже багато. Пробка під натиском краси та нецензурної лайки брюнета здалася. Спочатку юнак налив гостю, а потім собі.

– Блін, щось по-гейськи це все… – тихо промовив брюнет. [Від співавтора: Дійсно, щось по-гейськи! А те, що Шин подумки трахнув Імауші, – не по-гейськи?]

– Поки ти це не сказав, я цього не помічав… Спасибі… – Імауші залпом спустошив келих.

Господар кімнати наслідував приклад гостя і також випив вино. Хлопці завели розмову. Говорили на зовсім різні теми: від байків та вуличних бійок до моди та мистецтва. Торкнулися навіть теми почуттів – алкоголь потроху давав про себе знати, розкріпачуючи молодих людей. Через деякий час обидві пляшки стояли порожні, а очі Шиничіро трохи помутніли і в них прокинулися маленькі чортики. Вакаса відлучився у справах, і коли повернувся, виявив ще кілька пляшок з алкоголем, які встиг дістати Сано.

– Продовжимо? – з усмішкою промовив брюнет, оглянувши вкотре друга. Хлопець із фіолетово-білим волоссям занервував.

Спочатку йшло знову вино, але біле, потім віскі. Шиничіро розлив алкоголь по келихах (не важливо, що вони не з того посуду віскі п’ють, ну не важливо!). Хлопці випили, потім ще й ще. У п’яних хлопців у голові панував бардак: думки були далеко не пристойні.

– “А у Шінічіро який? Він незайманий?” – звучало в голові в Імауші. – “А якщо я йому тільки друг? Невже я буду йому противний? Так, я не думаю про це! Не думаю! А який Він у ліжку? Чому він так дивно дивиться? Так, Вакаса, справа погань: його погляд заводить!”

– “Бля, хочу нагнути Вакасу!” – Єдине, що було в голові Сано на той момент. – “Цікаво, а він міг би прийняти мої почуття? А раптом він уже у стосунках? Навіть не хочеться думати, що він з кимось це вже робив… Його губи… вони нереальні…”

Несподівано господар кімнати запропонував переглянути фільм. А що ще робити п’яним та закоханим хлопцям? Щоправда, за двадцять хвилин фільм був посланий на три всім відомі веселі літери, адже розглядати один одного куди цікавіше.

– Ідея не ахти, але втрачати нема чого… – прошепотів Вакаса кудись у плече друга. – Давай у… правда чи дія?

– Гірше вже точно не буде, тож чому б і не зіграти… – погодився голова першого покоління Чорних драконів.

– Ти так легко погодився? – Відпивши віскі з келиха, запитав юнак з фіолетово-білим волоссям. – Гаразд, якщо я запропонував, то я почну. Правда або дія

– Давай правду, а то ліньки рухатися… – промуркотів Сано, вмостившись біля Вакаси на ліжку.

Юнак такого не очікував, тому на кілька секунд випав зі світу цього. Прийшовши до тями, Вакаса запитав у друга про те, хто йому подобається, сподіваючись зрозуміти орієнтацію хлопця.

– Ну, мені подобається Манджіро, у нього милі щічки. – з глузуванням відповів Шінічіро.

– Та я не в цьому сенсі! Я в плані подобається, як дівчина…

– Або хлопець… – уточнив брюнет.

– Що … що? – перепитав “зебра”.

-Забий … – Прошепотів Шин. – Гей, ти чого? – хлопець підвівся і сів, помітивши в очах друга смуток.

— Тепер ти забий… — Імауші подивився в очі хлопця, що сидів навпроти. – На запитання відповідай.

– А я думав, що ти знаєш відповідь… – промовив Сано прямо в губи коханого.

-Ти про що го… – почав було юнак, але його нахабно перебили, заткнувши поцілунком.

Вакаса трохи (читати: дуже) здивувався. Ну не кожен день тебе цілує людина, до якої ти не рівно дихаєш! У перші хвилини помутнілий розум юнака намагався зрозуміти, що, мати його, сталося, але величезна кількість випитого алкоголю давалася взнаки, змусивши хлопця буквально розтанути в руках брюнета. Шиничіро відчув піддатливі губи коханого і без проблем поглибив поцілунок. Імауші повільно, але впевнено розтікався калюжкою, руки хлопця обвивали таке улюблене та бажане тіло Шина. Губи останнього безжально кусали губи друга, поступово спускаючись до шиї хлопця. Через деякий час на шиї юнака з’явився темно-червоний слід поцілунку

– Тобі так навіть краще… – млосно прошепотів темноволосий, провівши пальцями по щойно залишеній мітці.

Вакаса млосно видихнув, подивившись на коханого, і потягнувся за поцілунком, який одразу й отримав. Щоправда, після цього Сано стягнув з хлопця водолазку, окресливши пальцями контур преса, змусивши нижнього шумно ковтати повітря. Але Шиничіро не обмежувався лише пальцями, тому майже відразу ж доторкнувся губами до гарячої шкіри коханого, знову і знову залишаючи укуси і засоси, ніби без цього хтось може зазіхнути на його хлопчика. Від дій парубка Вакаса нервово дихав. Ланцюжок поцілунків опускався нижче, до грудей хлопця. Брюнет пройшовся язиком по збуджених сосках хлопця, що лежав під ним, почувши як нагороду його стогін:

– Шин…аа-ах…

Після цього юнак креслив язиком ідеальний прес. Вакаса буквально танув та звивався під хлопцем, бажаючи отримати його всього. І Сано це чудово розумів, тому, перервавши тортури над хлопцем, підняв голову і подивився на Імауші голодним поглядом.

– А знаєш, ти до біса спокусливий … – прошепотів брюнет і потягнувся до ременя на штанах.