Перший хід

  Руки розбито, парі заключено, ціль і виграш усім відомі.

– Це буде не складно. – Скорпіус уже передчував смак перемоги.

– Ти дійсно так думаєш? – вигнув брову Сильвій, – Твоя Попелюшка он уже тікає. – й вказав рукою у бік грифіндорки.

   І справді, його шатенка уже зі всіх сил неслася до виходу, вона кожні три кроки путалася у своїх ж каблуках, проте не зменшувала швидкість. Рижий недомірок щось кричав їй услід, поки його не стукнула руда дівчина. Але Герміону схоже це мало хвилювало, вона пронеслася між учнями й випорхнула в коридор.

– Думаю, саме час її заспокоїти. – видав Ретліф і почав шукати в натовпі свою блондинку.

– Ти правий, як ніколи. – і Скорпіус уже йде на пошуки дівчини.

    Герміона готова була зірватися, її справді колотило від злості, про що добре свідчили руки зжаті в кулаки.  

   Увесь день вона наче накопичувала гнів. Зранку вона не встигла поснідати, зачіска на бал вийшла з сьомого разу, а ще вона встигла почубитися з сусідками по кімнаті. Це все в один день уже привід для злості, а у Грейнджер до того ще прибавилося максимально незручне плаття й каблуки. Вишнею на торті стала сварка з Роном.

   Він знов не зміг стримати свою безпідставну ревність. Кажуть, час циклічний, так от ситуації з четвертого курсу схоже повторилася. Само собою на сьогоднішнє свято він її не запросив, зате ні разу не пропустив нагоди дорікнути їй за танець з іншим хлопцем чи щирий сміх з якогось жарту. Чесне слово, він шукає проблеми на рівному місці.

    Глибокий вдих і видих, спокійно. Герміона зупинилася біля якоїсь колони і спершись на неї закрила лице руками. 

З кожним днем ставало все важче, вона чекала першого кроку від Рона, проте він з цим схоже не спішив. Хлопець не те, що запропонувати зустрічатися не спромігся, він банально навіть не запросив Герміону на побачення з початку року. І можливо дівчина б не зациклювалася на цьому, якби не сцени ревності якими вибухав Візлі практично кожен день. Грейнджер звісно могла зробити перший крок, але вона втомилася від цього, та і від Ронової бездіяльності здається теж. Думаючи про це дівчина не помітила як коло неї зупинилася висока фігура її нового знайомого.

– Невже ти плачеш? – напівпоблажливо, наче вона маленька дитина і нічого іншого він від неї й не чекав.

Злість скипіла з новою силою і карі очі насичені роздратуванням врізалися в сірі.

– Яка тобі узагалі різниця? – видала шатенка складаючи руки на грудях, – навіть якщо й плачу тебе це не має стосуватися. – й хмикнула примруживши очі.

– І чого це? Може я б зміг допомогти? – хлопець усміхнувся, дивлячись на грифіндорку згори.

– Допомогти? – скривилася шатенка. – Навіть боюсь уявити нащо це тобі.

  Це не було запитання, але Малфой просто не міг проігнорувати таку можливість.

– Ем, дай но подумати, – Скорпіус почесав підборіддя й скосив очі угору наче справді шукав відповідь, – можливо, ти мені подобаєшся. – й зробив крок у перед заставляючи дівчину прижатися спиною до колони.

   На відміну від Драко, Скорпіус не біг з своїми проблемами до татуся, він сам всього добивався. Найчастіше він йшов до своїх цілей напролом, от і цього разу він не мав бажання скористатися іншими методами.

  Герміона в здивуванні закліпала довгими віями. По його виразу обличчя нічого не можна було прочитати. Він це серйозно?

– Дуже смішно – видала шатенка й спідлоба глянула на Малфоя.

– Ну я радий, що ти посміялася, – промовив він насмішливо, – але я абсолютно серйозно. – і поставив свої руки по обидві сторони від її плечей.

– Що тобі потрібно? – Герміона прослизнула під його рукою й стала йому за спину.

– Одне побачення. – сперся на колону та схилив голову.

– Ми навіть не знайомі. – спочатку здивована, вона усе таки спромоглася на відповідь.

– На побаченнях люди і знайомляться, сонце. – схрестив руки на грудях й бурлив її спокійним поглядом.

   Складалось відчуття наче він абсолютно точно впевнений в своїй правоті. Захотілося довести йому протилежне, тому Герміона безсумнівну видала якусь напівправду аби лиш в перекор йому:

– Ні, люди знайомляться в школі або на роботі.

– Ні. – вичерпуюча себе відповідь й поблажилий погляд. Знову!

– Так. – у два рази голосніше, аби лиш щось йому довести.

– Ні. – спокійно й швидко.

– Так! – розлючено й не роздумуючи.

– Підеш зі мною на побачення? – сказав на одному диханні й завмер, розуміючи, що шатенка зараз зайнята лише своїми почуттями й не дослухається до його слів.

– Так! – сказала й аж тоді зрозуміла слова хлопця, – Стоп! Ні! – закричала шатенка, роздратовано кліпаючи очима.

    Герміона перевела погляд на злісного блондина, що відкрито веселився. В його очах грали іскри, а на губах посмішка, через що різкі скули виділялися ще дужче. Потрібно було признати, він був дійсно красивий. Проте це не змінювало те, як він себе щойно повів, так хитро, так підступно, так по-малфоївськи, так, так…

– Так по дитячому. – примружила карі очі.

– І все таки, ти дала згоду. – нахилив голову вліво смакуючи момент.

– Ні. Ти Малфой, а я маглонародженна. – похитала головою дівчина. – я не маю бажання остерігатися отримати закляття в спину від твого брата.

– Якщо справа в Драко, то я разберусь.

   Дівчина завмерла.

  “Я розберусь” – як же довго Герміона хотіла почути ці слова. Зазвичай це  вона була тою, хто завжди зі всім й всіма розбирався. І жарти Драко Малфоя про її роль “мами” у золотому тріо її справді задівали, адже глибоко в душі вона розуміла, що це правда. 

    І ця думка, наче щось клацнула в її голові.

– Добре, я згодна.

– Прекрасно. – зовсім не здивований Скорпіус ловить її долоню й цілує тильну сторону. – Я пришлю лист з місцем і часом зустрічі. – й уже впевнено крокує в протилежну від неї сторону.

    Герміона дивиться на руку й аналізує ситуацію. Та уже через декілька хвилин забуває про свій аналіз й усміхнувшись застрягає у фантазіях про майбутнє побачення. Врешті решт вона теж має право побути просто мрійливою школяркою. Коли як не зараз?

P.S.

  Волондеморта у цьому фанфіку не існує, всі канони дотримані, відповідно до цього факту. Тобіж батьки Гаррі Поттера живі, Малфої не пожирателі, першої магічної не було і так далі. 

  Упередженість до маглонароджених звісно присутня, але вона не така сильна як у каноні.

P.S.S.

  Я справді буду рада почитати ваші коментарі й отримати декілька оцінок, хоча б цього розділу. Спасибі