Найкращий сон

Минуло вже кілька днів з перемоги над Таносом. Я прокинулася від стуку в двері, це була сьома ранку. Я і гадки не мала хто б це міг бути. Я жила в маленькому будинку за містом з великим садом, навколо зовсім не було будинків, тому мені було дивним, що хто-небуть міг прийти.
Я підійшла до вхідних дверей та відчинила двері.

Таша? Як ти тут? – я здивувалася, адже Нат принесла себе в жертву на Вормірі. – Я така рада тебе бачити. – я не стрималась і обійняла її. Я думала, що більше ніколи її не побачу.

Я також за тобою сумувала, поки добиралася сюди, було враження, що вічність пройде. – Ната говорила це з посмішкою, ще сильніше прижимаючи мене до себе.

Заходь, я покажу тобі наш дім. Ми ж завжди про це мріяли.

Справді… – радісно говорила Таша.

Я провела їй невеличку екскурсію. Показала кожну кімнату, мою окрему кімнату для вивчення нових чарів. Це було, те чого я справді хотіла. Бути з нею, торкатися до неї, проводити весь свій час з нею.

Таш… я дуже тебе люблю. – несподівано сказала я, взявши Нат за руку.

Я тебе також, відьмочка. – дивлячись мені у вічі, говорила Нат.

Вже наближалося до вечора, ми випила чаю, подивилися фільм та зібралися спати. Я підготувала нашу кімнату до сну. Дивлячись один на одного ми заснули…

Серед ночі я прокинулася, мені приснилось щось дуже дивне, але я не змогла згадати, що саме.

Нат. – вона мабуть спала і тому не відповіла. Я повернулася, щоб подивитися на неї. – Нат? Нат! – її там не було. Весь цей час це був сон… Найкращий сон.