Частина 1

Почніть писати…

БЛУКАЮЧИЙ РОЗУМ В ЦАРСТВІ МОРФЕЯ
Все надто різко змінилося , надто різкий поворот , не та передача, кинув сцеплення. Є надто багато метафор.
-” З цим потрібно щось робити , бо зараз він не встиг набрати силу. Але не варто його не дооцінювати. Він все-таки демон. Але він вже потерпав поразку , яка знову ж була всьоголиш удачею.Що якби я краще контролював думки?..Розум безмежний , це скарб величезний.. .Хто ж так казав..?Так. Стоп. Мені варто поспати. Всі дурні думки залишу на потім.”
Але віднедавна Діппер боявся спати.
Він завжди пробрався до найсокровенішого підкидаючи найжахливіші кошмари, настільки страшні, що аж мурахи бігали по шкірі ,а серце билося в клітці ребер,ув’язненою пташкою. Тоді Пайнса будила Мейбл. Після цього , крик брата довго дзвенів в вухах дівчинки і трусились руки. Їй також було дуже страшно. За себе. За брата. За всіх.
Хлопчик провалится в неспокійний сон , адже знав хто його там зустріне.
– Залиш мене. Облиш мене хочаби на одну ніч. Будь ласка…-“як іронічно , хтось ладен віддати все ,кричучи про допомогу, аби лиш його зустріти , а я прохаю не чіпати мене.
– Чого б це ? Мені тут подобається .- протріщав своїм неприроднім голосом демон.
– ” НІ, ні ,ні … Чорт забирай! Це ж мій сон , я ним керую. Всерівно хто він ,чи що.”
Чи це хлопчик виявився вельми кмітливий, чи це вдарили в голову цигарка які він спробував ” на слабо” в компанії Венді та її друзів.Але це тепер не має значення. Важливо те, що Діппер підняв погляд повний ненависті, рішучості і ще чогось, від чого навіть така стародавня істота як Білл збентежено дивився на хлопця, який весь палав синім, як у самого демона полум’ям.
– Забирайся , або я сам тебе звідси викину.

Про це випадок Діппер не поспішав розповідати решті . Йому так сподобалося мати цю владу. Тепер в снах хазяйнував він. Робив все , що душа забажає. Звичайно, Демон не перестав бути частим гостем в сновидіннях хлопчика, але тепер він був неяскравий , немов вицвівша на сонці фарба . Це була єдина річ яка бентежила Діппера, і підштовхнула до наступного вчинку.
Він розповів . Все. Повністю.
Це дуже їх спантеличило.
– Ти розумієш, що ти зробив? – ніяк не вгавав Стенфорд, – ,ти зумів протистояти Біллу, а це навіть свого часу мені не вдавалося.
– Але це все одно не допоможе знищити його…
– А якби Білл став людиною, то його було б набагато простіше вбити… Ні, звучить як якась маячня…, – бурмотіла Мейбл граючи зі своєю свинкою.
– А ну повтори що ти сказала ,- майже прошепотів дядько підірвавшись зі стільця.
– Ну якщо Біл буде людиною, то його набагато простіше вбити…
– МЕЙБЛ, СОНЦЕ .ТИ ГЕНІЙ.- дядько підхопив свою племінницю, і почав кружляти з нею на руках по кімнаті.
– Я погоджуюсь з першими слова Мейбл. Звучить як сон рябої кобили…,-пробурмотів Стен дістаючи з холодильника бляшанку газировки.
– Вона вигадала спосіб як знищити Білла. – У шоці прошепотів Діппер.
– Ага…, – дядько хотів ще щось сказати, але чомусь різко передумав.
– – Зараз мені потрібні всі три мої щоденники, вони у нас уже є. Але це не все. Потрібно обговорити з вами деякі деталі. Але не зараз, нам усім треба відпочити. Діпер, візьми ось це, – через кімнату у пролетів крихітний пухирець, який хлопець ледь упіймав.
– Розбавити склянкою води, і Білл не зможе пробратися в твій сон, а зараз не чіпайте мене наступного ранку, – нічого більше не кажучи чоловік попрямував у свій бункер.
– Я точно спати …, сказала Мейбл, яка досі не відійшла від “раптової Єврики” дядька.
– Я мабуть… Піду подивлюся чи немає нових клієнтів.
– Ага.. я теж. Піду спати, – пробурмотів Пайнс не в змозі більше думати. Але коли він ляга, то пухирець був благополучно викинутий з вікна кудись між дерев. Діпер надто хотів спробувати свої здібності протистояти могутньому демону.
Це лише черговий день у Гравіті Фоллз…

***
Сім’я Паінсів сиділа за обіднім столом чекаючи пояснень.
– Діпер, я знаю що ти не приймав ті ліки які я тобі давав. Ти розумієш , що це дуже невідповідально з твого боку і загалом, у безрозсудливо… -, раптово сказав дядько Стенфоод увійшовши на кухню.
– Ну і що? – Раптом вибухнув хлопець.
Всі ошелешено завмерли.
-Що ви на мене дивитеся…Оу …- Хлопчик у шоці витріщився на своє відображення в зеркальце, яке простягла йому Мейбл. Зіниці були вертекальні, а рогівки жовті. Як у Білла.
-Це і є підтвердженням моєї теорії. Коли Біл вселився в тіло Діппера, він не розраховував на те, що твоє тіло “забере” частинку его диявольської сили,-дядько став позаду свого племінника 0і поклав руку на спинку його їкрісла.
-Тому у мене є ідея. Можна передати силу Білла Діпперу. Тобто, я знаю ритуал такзваного “господарювання” він включає в себе передачу сил, звичайно він складний, але не неможливий . Так що…
-Ти з глузду з’їхав? Він лише дитина, йому лише дванадцять, і ти хочеш перекласти на його плечі силу диявола, який може клацанням пальців знищити всесвіт? За допомогою якогось мутного ритуалу в правильності якого ти навіть не впевнений?
-Стен, а у нас є інші варіанти? Це просто страшно звучить, Діппер навчиться користуватися своєю силою і рівно через дев’ять років Білл знайде його у формі людини, і тоді Діппер зможе стерти його на порох! Ти розумієш? І ось текст повного перекладу ритуалу , я самотужки його переклав , тому переклад фізично не може мати ніякої помилки. Ось , читай!
Він простягнув своєму близнюку шматок матерії більше схожої на шкіру , ніж на папір. Діппер намагалися придивитися, що там написано , але його різко заболіла голова . Він скривився і зашипів, але дядьки не звернули уваги продовжуючи далі сперечатися. Лише Мейбл голосно зойкнула глянувши на брата.
– А ну забери це від нього, Діппер не мав це бачити !-різко крикнув Стенфорд , нарешті подивившись на молодших Пайнсів.
– Що з ним? Що ти зробив з ним ? – почав говорити Стенлі нахиляючись до племінника , щоб йому допомогти.
– Не . Чіпайте. Мене . – чітко промовив Діппер. Він повільно випрямився і оглянув всіх спокійним взором.
– Я згідний подобається це вам чи ні .
– Добре , якщо ти усвідомлюєш всі ризики..
– Так , я абсолютно впевнений.
Очі Стенфорда спалахнули задоволеним , майже божевільним полум’ям, і він почав розповідати свій план.