Переклад. Автор оригіналу:Agogobell28 на ао3

Вона прокинулася і виявила, що місце поряд з нею в ліжку порожнє. Відсутність тепла, до якого вона звикла, здавалося, вирвало її зі сну. У кімнаті все ще було темно — мабуть, було дві години ночі? — і в квартирі було тихо. Де була Герміона?

Беллатрикс підвелася з ліжка, пішла на кухню і, як вона й припускала, знайшла там свою дівчину. Герміона сиділа за кухонним столом, зчепивши руки навколо великого кварти чогось схожого на чай; її опущене обличчя було частково приховане каштановим волоссям. Герміона мовчала, і, схоже, вона не пила з кварти; можливо, чай був ще гарячий…

Беллатрикс довго стояла в дверях кухні, дивлячись трохи затуманеними очима на свою кохану і намагаючись зрозуміти, що відбувається.

– Герміоно? — сказала вона низьким, тихим голосом.

Герміона повернулася до Беллатрикс. Навіть у напівтемряві можна було помітити виснаження на її обличчі – не просто сонливість, а виснажений вираз обличчя. Невже вона не спала всю ніч? – подумала Беллатрікс.

– Белла?

Голос Герміони був такий же тихий, але Беллатрікс вловила в ньому нотку напруження, і вона одразу занепокоїлася. Вона легко переступила через кухню за кілька коротких кроків і незабаром опинилася поруч із Герміоною. Опустившись на коліна, вона подивилася в гарне обличчя своєї коханої.

– Що трапилося? — м’яко запитала Беллатрикс.

– Я… я не знаю. Ця робота. Важко сказати, я просто… справді не знаю, що робити,— сказала Герміона. Вона обережно зробила ковток чаю, але швидко відсторонилася від гарячої рідини. Поставивши чашку назад на стіл, вона продовжила.— У цьому світі так багато поганого… Я так намагаюся довести справу до кінця на роботі, але в мене нічого не виходить. Попередній законопроект про права домашніх ельфів, редагування політики правозастосування щодо перевертнів, АСБП, ніхто не хоче братися за це. І це навіть не весело — я вважаю, у якомусь сенсі це ніколи не було по-справжньому чимось веселим, але я відчувала, що роблю щось правильне. А тепер це просто втомлює, і я це ненавиджу. Я більше не можу себе примушувати. Думаю, я могла б спробувати, але система просто відмовляється зрушити з місця, тож мені здається, що воно того більше не варте.

Беллатрикс знала, що у Герміони проблеми з роботою в Міністерстві, але вона не знала, як це давалося взнаки. Вона поклала руки Герміоні на стегно, але кілька хвилин нічого не говорила, бо не могла підібрати правильних слів. Але, нарешті, Беллатрикс заговорила.

— Що б тобі не знадобилося, я тут, кохана. Я завжди поряд з тобою і намагатимусь допомогти, чим зможу. Хто знає, що станеться, можливо, ти досягнеш більшого прогресу, ніж ти думаєш. Але як би там не було, ти… ти не одна.

Герміона дивилася в обличчя коханої, її очі сповнилися сльозами. Вона нічого не сказала, але поступово вираз її обличчя пом’якшився. Беллатрикс скористалася цим як можливістю, щоб простягнути руку і обережно опустити голову Герміони для поцілунку. Поцілунок був м’яким, ніжним, коротким і ще трохи млявим, але відчувався бездоганно.

— Я кохаю тебе,— продовжувала Беллатрикс,— і я завжди буду поряд з тобою. Обіцяю.

Очі Герміони сяяли в тьмяному світлі, і, коли Беллатрикс сіла на стілець поруч з нею, вона обдарувала темноволосу відьму легкою усмішкою.

– Що це за чай? М’ята? — спитала Беллатрикс, усміхнувшись у відповідь, але з легким пустотливим відтінком.

– Ромашка. Хочеш? — спитала Герміона.

– Звісно. Хоча я зроблю сама.

— Звичайно.