багато питань

слухайте, що я робитиму, коли в АТБ закінчаться вафлі?

коли гречка закінчиться, сир, макарони?

вівсянка?

коли вишні відцвітуть, а війна все триватиме?

коли я захочу накуритися і гуляти блакитним надвечір’ям? обійматися в парку? замовити піцу і чекати на неї, тупцяючись під дверима близько дванадцятої?

що я тоді робитиму?

коли зруйнують всі колії, як мені котів у селі гладити? як ходити подвір’ям і воскрешати спогад за спогадом? як сидіти у вологій сутіні старої кімнати і слухати, як рипить дім? мій дім?..

як мені у місто, яке не люблю, до людини, яку я люблю, вертатися?

слухайте, ні, так не можна. усе якось неправильно.

що я робитиму, коли грози почнуться? а разом з ними – сирени… це ж голову з вікна не вистромиш – подалі від вікон.

це ж не підеш вночі бузок у сусідні двори красти. на дах, щоб на зорепад дивитися, не вилізеш.

що мені робити, коли не виходить бути вдячною, бо вижила, бо у квартирі поки всі вікна цілі?

бо не поховала ще нікого?

слухайте.

у мене ще багато питань.