Розділ 3

Розділ 3

Дін прокинувся від того, що яскраво-червоне сідаюче сонце світило йому прямо в очі. Відкривши їх, він зрозумів, що лежить у ліжку, а весь його одяг був на ньому. Він злякався, що відбулося, було просто сном. На секунду йому стало соромно, але одразу ж його огорнула хвиля розчарування та смутку. Спробувавши підвестися, він відчув сильний біль у районі ребер. Піднявши футболку, він побачив один із синців, які залишив йому Кас.

Зрозумівши, що це був не сон, Дін усміхнувся і наважився окинути оком кімнату. Навпроти дзеркала, що висіло в кімнаті, стояв Кас і вперто намагався зав’язати свою краватку. Складно сказати, чому він стояв саме там, тому що його погляд був просто опущений вниз на краватку, що заплуталася в пальцях, повністю ігноруючи дзеркало, що висить перед ним. Мабуть, він бачив, як Дін із Семом завжди це роблять перед дзеркалом.

Побачивши це, Дін посміхнувся і тихенько встав із ліжка. Кас був так зайнятий «зав’язуванням» краватки, що не помітив, як Вінчестер знишка підійшов ззаду. Він нахилився до вуха ангела і ніжно прошепотів:

– Давай я допоможу. – від несподіванки Кас здригнувся і трохи засоромився. Тоді Дін дбайливо повернув його обличчям до себе і почав розправляти краватку. – Давай Сему поки не будемо говорити про те, що трапилося. – почав він досить серйозно, – Треба його якось до цього підготувати, я не знаю, як він може відреагувати. – продовжував Дін, зав’язуючи краватку.

– Звичайно, – відповів ще трохи зніяковівший Кас.

– До речі, про Сема, де він цілий день лазить? – здивувався Дін. – Він тобі щось казав?

– Він поїхав у магазин.

– Ну і добре… – закінчивши з краваткою, Дін акуратно розгладив її рукою і загадково глянув у вічі ангела. – Значить, у нас ще є час…

Взявши Каса за плечі, Дін різко і збуджено притис його до стіни і впився в його вуста гарячим поцілунком. Його рука рішуче попрямувала до штанів ангела. Кас піддався цьому шаленому пориву, але майже одразу зупинився, м’яко відсунувши від себе Діна. Вінчестер був здивований. Його очі швидко забігали з боку в бік, а потім зупинилися навпроти очей Каса. У погляді цих чистих зелених очей читалися такі здивування та схвильованість, яких ангел досі ніколи в них не бачив.

– Дін, ти не дослухав… – почав акуратно Кас. – Сем був у магазині, але вже повернувся і сказав, що знайшов термінову справу. Тому зараз він пішов відносити речі в машину, щоб швидше виїхати… Ми просто вирішили почекати, поки ти прокинешся.

– Чорт! – Дін трохи відійшов і вдарив кулаком у стіну. – Ну чому робота завжди так не вчасно з’являється?

Раптом двері відчинилися, і в кімнату зайшов Сем. Від несподіванки та збентеження Кас побілів і, здавалося, майже злився зі стіною. Але Сем не помітив цієї незручності.

– О, Дін, добре, що ти вже встав, бо будити тебе тільки собі дорожче… Як можна взагалі так довго спати? – невдоволено спитав Сем. – Але нехай, це зараз не важливо, нам треба виїжджати. Я знайшов нам справу в сусідньому місті.

– Ну чому ми повинні завжди кудись їздити? Може, трохи відпочинимо? Хтось інший точно з цим розбереться. – обурився Дін.

– Дін, ти чого? Це ж наша робота… Що з тобою?

– Гаразд, не ний, поїхали вже! – Дін узяв куртку і швидко вийшов із номера.

– Це я нию? – Сем застиг посеред кімнати. – Кас, ти чув? Як це взагалі розуміти?

Кас нервово знизав плечима і, не дивлячись Сему в очі, також поспішив вийти з кімнати.

– Ти серйозно? …. Що взагалі з вами сьогодні? – крикнув він їм услід. Але не дочекавшись жодної відповіді від порожньої кімнати, сердито схопив сумку і вийшов, грюкнувши дверима.