Про мертвих москаликів

Гинуть “люди”, як ті мухи
Війна – що робити?
Непоховане лежить тіло,
Починає гнити.
А над полем бездиханним
Немало є зброду, —
Позлітались ворони
Над сховищем загарбників роду.
З Рашкі-парашкі
Ніхто не пізнає,
Де була оця битва,
І хто поховає
Їхніх до нині живих
Синів і дочок,
Й зі сліз набереться
Немало річок.
Але винні вони
В оцих всіх смертях, —
“Zомбі” та дикуни, —
Бо ненависть в серцях.