Мені захотілося чогось всратого з соулмейт ау

Каркат біситься. Біситься і намагається зрозуміти, як він взагалі сюди потрапив, навіть якщо він знає, як. Ситуація від цього не стає менш жахливою.

Все почалося з того, що вони набухалися. Безбожно. Їм вдалося закрити сесію без боргів, і ніхто не потрапив на перескладання. Враховуючи, що зазвичай цей трюк вдавався лише Канайї, це можна було назвати дивом.

Потім Вріска і Терезі запропонували гру, і Каркат повівся на їх провокації щодо його трусості. Звісно він програв. Враховуючи, як йому «щастить» в таких штуках – нічого дивного в цьому не було. Тішило хоча б те, що в це лайно вони потрапили разом із Солуксом, тому було не настільки погано. Хоча вмерти від крінжі все ще хотілося. Пайроп і Серкет завжди були майстринями на витівки, тому зараз вони стояли у сраному сексшопі.

Від однієї думки про це було погано, тому Вантас знов почав чухати ліве зап’ястя правою рукою. Це його заспокоювало. Так, він не знав, хто стане його соулмейтом, чи як вони зустрінуться, але факт того, що він/вона хоча б є, зігрівав душу й серце теплом.

Через свою любов до ромкомів та романтики загалом він частенько мріяв про  чарівну зустріч зі своєю долею. Але, звісно, Всесвіт і тут вирішив його послати, бо, ну, що романтичного може бути у фразі «Вниз!»? От і він не знав. Складно було навіть уявити, що на руці у його половинки, враховуючи, що кричить і лається Каркат приблизно завжди.

У приміщенні магазину ледь не все було червоним. Ну або чорним. «Неабияке різноманіття», ага.

Щодо цього у Вантаса був особливий бзік: так вийшло, що якогось хуя він народився з червоними очима. Він не був альбіносом, як думали ті, хто вірить у стереотипи, і це створювало йому багато проблем у минулому. Тому коли в нього з’явилася постійна компанія друзів, яким було посрать на його очі, вади характеру і комплекси(«Це просто така зачіска, я не намагаюся сховати очі, від’їбись!» і т.д), він вже став тим собою, який ненавидить червоний. Це було тупо, низько і кумедно, бо, ну, якого хуя колір взагалі? Однак це було тим, від чого він не міг так легко позбутися. Касира видно не було, тому вони з Каптором просто ходили туди-сюди.

Поки Солукс голосно охуївав з цін, Каркат намагався взагалі не дивитись ні на що, окрім підлоги. Каптор міг зробити фото-доказ для дівчат сам, враховуючи, що його ця ситуація турбувала набагато менше, ніж Вантаса, а він просто постоїть, так.

Двері магазина риплять, дзвенить підвіска, і дрижаки пробігають спиною, поки друг замовкає і дивиться просто йому за спину. Певно, цей похід стане ще гіршим, ніж був до цього.

Каркат обертається, і за ним стоїть якийсь максимально тупо замаскований чувак. Гнів закипає в душі, руки стискаються в кулаки – навіть якщо в нього нема ножа, він все ще здатен його скрутити.

А потім цей йолоп дістає пістолет.

-Гроші мені! Швидко!

Вантас піднімає руки і говорить *майже* спокійно, хоча зусиль на це йде просто колосальна кількість.

-Слухай, ми просто зайшли сюди, і ніхто з нас не знає, як відкрити кас….

-Вниз!

Він ричить через крик з-за спини, бо лякати людину з вогнепальною зброєю – це тупо-тупо-тупо, але лягає на підлогу разом із Каптором. Щось летить над головою, влучає точнісіньку в макітру довбня з пістолетом, і той йойкає, схиляється, кладе одну руку на потилицю. Каркат не зволікає – він вже скручує йому руку за спиною, відкидаючи зброю, попередньо вийнявши патрони. Солукс іде до нього з мотузкою, а сам він озирається і помічає, що в злодія влучили… вібратором.

-ЯКОГО ХУЯ ЗНОВУ ЧЕРВОНИЙ?!

І так, це все, що його хвилює.

Він здіймається з колін, залишаючи жертву другові, коли його хапають за плече. Схоже, це той, хто кричав їм до цього. Вантас озирається – у хлопця біля нього біле волосся, бліда шкіра і сонцезахисні окуляри. Він одягнений у джинси, червоні кеди і білу футболку з принтом зламаної пластинки. «Знову клятий червоний», – думає Каркат, поки до нього намагаються догукатися.

-Руку.

-Що?

-Руку покажи.

Він люто показує, водночас дивлячись на чуже зап’ястя, де його крики виведені каліграфічними літерами, в яких він впізнає власний почерк. Вантас піднімає очі і помічає, що чужі окуляри зараз на потилиці, а на його руку дивляться такі само червоні очі цього разу альбіноса, і чомусь червоний не дратує.

Він штовхає хлопця в плече, аби його соулмейт відвис, той ойкає і нарешті дивиться на нього.

А потім притягує за комір чорної футболки й цілує.

Йому б розлютитися, відштовхнути, але окєй, цілується чувак непогано. Хоча насправді Каркату нема з чим порівнювати.

Вони зупиняються тільки тоді, коли лунає звук фото, яке Солукс робить просто з підлоги, а потім Каптор витягує долоню для рукостискання.

-Солукс Каптор, факультет кібербезпеки, до ваших послуг. А цілував ти Карката Вантаса, він вчиться на поліцейського і після цього всього години три буде розповідати тобі, де саме ти проїбався.

-Дейв Страйдер, вчуся на музиканта і працюю тут, продаючи хуї. То ви хотіли щось купити чи як?

Альбінос посміхається, а Каркат червоніє аж по вуха, думаючи про те, що це найтупіша з усіх найтупіших зустрічей соулів, які тільки можна уявити. А ще фото. Кляте фото, через яке він хоче розбити телефон друга нахуй просто зараз.

Солукс це помічає і починає тікати зі швидкістю світла, і Вантас би, може, наздогнав його, але його тримають під руками, притискаючи до грудей і обіймаючи, а потім цілують за вушком. Він ледь не мурчить, але потім все змінюється, і він готовий гнатися вже за Дейвом, бо:

-Якщо влаштуєш бійку в магазині, то ти будеш наступним, в кого полетить червоний хуй.

І вже похуй, що йому прикусили мочку вуха і він ледь не завівся, бо тепер треба позбавитися двох йолопів.

Каптор продовжує знімати це на відео і реготати, говорячи про те, що Вріска з Терезі будуть дуже задоволені, а Каркат біситься, але знає, що не пожалкує про те, що сходив сьогодні в сексшоп. Як би тупо це не звучало.