Пані Весна

Полоскотав промінчик моє личко,
Защебетали зранку солов’ї,
Пливуть по небу хмарки низько – низько,
Показують білесенькі боки.
Закувала в лісі десь зозуля,
Заспівали річка й джерело,
Засміялось, зацвіло довкілля,
Обгорнуло землю весняне крило!
Ось перші  проростають квіти,
Ось перший дощ лягає до землі,
Ось чутно з вулиць, як сміються діти,
Веселі, щирі дітлахи!
Нам пролісок в лісній діброві
Співає пісні весняні,
Малює стрічки кольорові
Дощу краплинки срібляні.
Сонце зігріває матір Землю,
На деревах розпускаються бруньки,
Рибаки з вудками йдуть на греблю,
Промінці хапають золоті.
Крапельки роси блищать на листі,
Виграють мелодію: дзінь – дзінь,
Вітер пролітаючи на крильцях,
Милувався фарбами цвітінь.
Заспівали навкруги веснянки,
Зиму проводжають люди всі,
І віночки поробили всі панянки
Та й пускають у дорогу по ріці.
Льодяна кора з Дніпра спадає,
Зашуміла річка вікова,
Краса довкола все живе вражає,
Голівки тягнуть квіти до тепла.
Погляньте! Летять у синім небі журавлі,
Струмки збігають по долинах та степах,
Лягають руки – гілки до землі,
Хитаючись тихенько на вітрах.
Чумацький шлях перетинає небосхил,
Мандрівника веде по дійсному шляху,
Дзижчання чутно працьовитих бджіл
Та тиху й довгу казку лісову.
Гуляє дядько Вітер по долинах,
Розгойдує ще заспану траву,
Іде дівчина по заплутаних стежинах,
Несе до нас червоную Весну!
Працює вдень, вночі не спить,
Ця загадкова панночка – Весна,
Зеленим листям зранку шелестить,
Ти позіхнеш – її уже нема!