Назавжди..
від Яна Корнелюк1.Назавжди…
Дзвінок телефону змусив прокинутися вночі. Лише годину тому я заснула,а зараз різко підірвалася.
Декілька слів змусили мене завмерти.В наступну секунду телефон впав на землю, а я закривала рот руками.
-Цього,не може бути.-шепотіла дивлячись у стіну.
Декілька днів тому її хлопець безслідно зник,а сьогодні його визнали мертвим. Тіло не знайшли..
Його батьки втратили віру в те, що він повернеться, тому прийняли таке рішення. Завтра відбудеться похорон Фешиара Драгоція…
*****
Ніч сліз помітно відобразилася на зовнішньому вигляді дівчини. Вона встала з ліжка та ледь ідучи направилася у ванну. Голова різко закрутилася,і якби не раковина, рудоволоса лежала б на землі.
-Все буде добре.-пообіцяла собі дівчина,стримуючи сльози.
Наступну годину вона витратила на водні процедури та вибір одягу. В результаті обрана довга чорна сукня та такого ж кольору взуття. Руде волосся було зібране в низький пучок. Макіяжу не було взагалі, але навіть якби він був, його ніхто б не помітив. Обличчя дівчини ховала чорна вуаль,а руки обтягували шкіряні рукавички.
На годиннику 10:00 – час сніданку в сім’ї Огнєвих. Як завжди Василина запізнилася на 5 хвилин. В їдальні знаходився лише батько дівчини.
-Який привід твого запізнення?І що за зовнішній вигляд?-запитав Нортон Огнєв поїдаючи яєчню.
-Загинула дорога мені людина.-спокійно промовила вона сідаючи за стіл.
-Василино,я розумію,перехідний вік і все таке,але досить називати співаків дорогими тобі людьми.
-Я прислухаюся батьку. Фешиар Драгоцій був прекрасним співаком.-з сарказмом в голосі сказала дівчина.
-Досить говорити нісенітниці. Я вчора говорив з Діаманом.
-А я сьогодні говорила з Селеною.-Василина піднялася.-Дякую,мені час йти.
Поки Огнєв думав,його дочка дзвінко стукаючи шпильками вийшла з будинку. Таксі уже чекало,тому вона поспішила сісти в автомобіль.
Новенька іномарка неслася вулицями Києва. Дівчина,що сиділа в середині була налякана. Її справді було страшно коли вона уявляла те,що чекає її через півгодини.
***
Автомобіль плавно зупинився. Молода дівчина поспішила покинути його. Від неї віяло грацією та гордістю,але насправді це була лише маска. А середині цієї “бездушної” леді знаходилася маленька дівчинка з заплаканими очима. Їй було дуже боляче,але вона ніколи в житті не зізнається в цьому.
Василина Огнєва не помітила скільки людей розглядали її. Тихо підійшла до батьків Феша і зупинилися біля них. Через декілька хвилин вона вирішила заговорити.
-Я знаю,співчуття вам не потрібні,тому розумію вас. Він завжди буде поряд. Тримайтеся.-дівчина поспішила відійти.
Вона зайняла місце недалеко від могили,там,де було мало людей. Хоча стояла поряд з журналістами,це все ж було спокійніше,ніж стояти з купою неприємних людей.
О 12:00 почався основний процес. Безліч людей говорили однакові слова, співчували Драгоціям та поверталися до спокійного життя. Від розповідей про те,який Феш був добрий та хороший,Василину нудило. Вона могла запевнити, що ніхто з них не знав справжнього Феша Драгоція. Тому половина слів пропускалася повз вуха. Сама ж дівчина нічого не коментувала,мовчки стояла і чекала поки можна буде попрощатися з ним.
Вона перша покинула кладовище. На прощання сказала всього одне слово: “назавжди”.Саме це слово описало все,що хотіла сказати Огнєва.
Назавжди – я закохана в тебе,
вічно – залишуся вірна тобі.
І все це усупереч небу,
бо заборонити кохати нам не змогли..
2.Нове знайомство.
(Вересень, два місяці після зникнення Феша)
Цього року вересень вирішив дивувати нас. Саме тому, в кінці вересня, стояла жахлива спека. Багато людей раділи цьому, але точно не одинадцятикласники, які й так помирали від нудьги, а тут щей спека. Погодьтеся, це жахливо. З початку навчального року їх почали готувати до екзаменів, вони були «дуже раділи» цьому.
Понеділок.Одинадцятий клас сидить на хімії. Більшість з них сидить в телефонах, або просто помирає він нудьги. Рудоволоса дівчина переписувалася з кимось.
Двері, без стуку, відкриває директор. Розгніваний вчитель повертається, але бачачи хто стоїть перед ним заспокоюється і привітно киває. Учні заінтересовано поглянули на Міракла.
-Доброго дня, одинадцятий А. Як ваші справи? — запитав директор.
Почулося буркотіння, декілька учнів підняли великі пальці в гору, а хтось жалівся на жахливу спеку. Василина посміхаючись дивилася на хресного, ось хто точно міг знайти спільну мову з усіма.
-Я радий, що у вас усе нормально. Але поспілкуємося іншим разом. У вас новенькі.-в клас зайшло декілька учнів.
У класі відразу стало шумно. Шатенка привітно посміхалася, а хлопець в окулярах не виражав емоцій.
-Захарра, сідай за четверту парту першого ряду.-сказав директор.-Денис, ти можеш зайняти першу парту.
Міракл попрощався і покинув клас. Рудоволоса розглядала новеньку, намагаючись зрозуміти на кого вона схожа. Чомусь, ця дівчина викликала позитивні емоції.
-Захарра.-представилася дівчина сідаючи за парту.
-Василина.- у відповідь представилася та.
Дівчата посміхнулися одна одній і хотіли продовжити розмову,але їм завадили.
-Юна леді, не бажаєте розповісти про себе?- посміхнувся вчитель.
-З радістю.-дівчина піднялася.-Я Захарра Драгоцій,мені 17,я перейшла до вас з 113 школи…
В голові Огнєвої склався пазл і вона нарешті зрозуміла чому дівчина здалася їй знайомою. Потрібно подзвонити Марку, щоб переконатися в цьому. Поки вона думала,її нова знайома закінчила розповідь і знову присіла.
-В тебе все добре?- запитала Захарра.
-А?Так,все нормально.-Василина спробувала посміхнутися, але ця посмішка видалася надто змученою.
-Виглядаєш кепсько. Якщо потрібно буде виговоритися звертайся.- вона легенько стиснула руку своєї сусідки по парті.
Pov Василина
Питань тільки побільшало. Мені терміново потрібно поговорити з Марком. Тільки він може дати пораду в цьому випадку.
Як поводити себе з Захаррою? Чи треба говорити їй,що я дівчина її брата? Чому вона така позитивна? Вона прикидається чи їй справді ок? Чому вона пропонує мені допомогу?
Я не знаю як реагувати на це все,щей погляди і шепіт однокласників дратує.
-Захарра,-я дочекалася поки дівчина поглянула на мене.-дякую. Ти класна.
Дівчина вигнула брову,як це завжди робить її брат, і посміхнулася. Я на секунду побачила перед собою зовсім іншу людину.
-Мені цікаво дізнатись яка ти. Ходімо гуляти після школи?-запропонували мені.
-Я не проти.-погляд на дівчину і я помітила,що вона постійно щось малювала.
Мій погляд помітили і трохи сумно подивилися у відповідь.
-Це мій брат.- кивнула на аркуш Захарра.
Я перевела погляд і побачила таке рідне обличчя. Дівчина дуже гарно малювала,що не залишилося без моєї уваги.
-Вау,дуже гарно.-сказала помітивши її пильний погляд.
“Напевно знову задивилася,або задумалася”- подумала я.
-Він зник два місяці тому. Його тіло..-дівчина замовкла,в знак підтримки я міцно стиснула її руку.
Знала б вона,що я відчуваю точно те ж саме. Хотілося міцно міцно притиснути її до себе і заплакати. Мені потрібна була така підтримка,але у мене її не було. Довелося пережити все це одній, але я не залишу Захарру одну.
-Його тіло не знайшли.- вона зажмурилася і усміхнулася.-Я потім розповім.
-В мене є пропозиція. Давай підемо гуляти замість уроків.-посміхаючись спостерігаю за її реакцією.
-Я за,але уроки..-на секунду засумнівалася вона.
-Обіцяю, все буде ок.Ти йдеш?-запитала я з дзвінком.
Не очікувала,що хімія пройде так швидко. Драгоцій піднялася і зібравши свої речі поглянула на мене. Я стояла уже готова.
-В тебе є куртка?- дивне запитання,але в цьому вся Василина Огнєва.
-Так,в гардеробі.А що?-відповіла вона.
-Чудово.-усміхаюся.
Pov Василина закінчений
Рудоволоса дівчина потягнула здивовану шатенку з класу. Найбільше Захарру дивувала кількість уваги оточуючих до них. “Напевне увазі сприяє Василина”-подумала вона.
Переконатися в цьому їй вдалося після виходу в коридор.
-Невже, Огнєва не сама?-говорив якийсь хлопець.
-Навіть не з Марком.Я шокована.-а це вже дівчина.
-Нарешті не буде одна.Бідна дівчи..-вона замовкла під попереджуючим поглядом Василини.
-Ви бачили?Вона посміхається!!-прокричав хлопець.
Кожен раз Огнєва закочувала очі і продовжувала шлях. Нарешті вони потрапили в гардероб.
-Ти тут типу місцева зірка?-запитала Драгоцій одягаючись.
-У мене дуже відомі друзі.Через те всі почали звертати увагу на мене. Це дуже дратує.-пожалілася Василина.
Рудоволоса уже одягнена чекала поки вдягнется Захарра. Нарешті дівчина була готова і вони разом пішли на вихід зі школи. Шоком для Драгоцій було, коли вони пішли на парковку. Але коли підійшли до мотоцикла вона не могла й слова сказати.
-Подобається?- запитала Василина.
-Дуже. Останній раз їздила з братом,тому трохи страшно.- відповіла дівчина.
-Обіцяю їхати не так швидко,як Фе..-вона замовкла і різко заплющила очі.-Феш..
-Стоп.. Звідки ти..?- Захарра зрозуміла, що говорять про її брата,як тільки Огнєва назвала першу літеру його ім’я.
-Давай поїдемо в парк,там все і розповім.-дівчина різко видихнула.
0 Коментарів