Людина може

Людина Може

Може залізти на гору,

Літати, мов птах.

Надію свою не втрачати —

Кров’ю, та хоч у сльозах.

Сильна, відважна, кмітлива.

Овва! Попереду дорога.

Життя постійно турбує,

Але часу нема.

Кує на дереві зозуля,

Зирк направо! Там берези

Веселяться, грають край вод.

Бігають два зайці, кохають,

А недалеко й вовк,

Чатує коло осик.

Людина іде…

І чути сорочин крик.

Але погляд наліво —

Там темно, як бід.

Там, де тихо, за лісом,

Старий камінь лежить.

Листя опало на землю,

Вітер вже не гуде

Та знову вперед, безсумнівно

Іде…

Кроки лунають у тиші.

І в небі засвітить вогонь

Обдасть її тіло теплом

Людина злетить

Життя промине наче мить