Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Фанфіки
6,867
Слова
23.4 M
Коментарі
9,311
Читання
81 d, 9 h
- Як читач я щиро обурена тим, що ти написала подруго! Тому я перепишу цю книгу! Але я не гадала, що спосіб написання буде дещо відрізнятися … Англія 1920 рік. —??? «Щооо!?!?!? Це гори? Де чорт забирай я опинилася…» ฅ^•ﻌ•^ฅВаш персональний помічник вітає Вас! В книзі “Як не вмерти від рук головного героя” або ж “Як не вмерти одержимою” [Перше завдання, стати…
- Двадцять два роки тому вони пережили те, що змінило їх назавжди. Страшні події в коледжі, про які кожен намагався забути, залишили глибокі рани. Однак тепер все починається знову. Друзям, після довгих років розлуки, доведеться знову повернутися до того самого місця, яке зруйнувало їхні життя, щоб запобігти новим смертям. Чи зможуть вони покласти край своєму минулому, чи це тільки початок нового страхіття?
- 2.4 K • Nov 1, '24
- 1.6 K • Nov 5, '24
- 2.1 K • Nov 7, '24
-
-
- Загадкова пустка, де життя здається застиглим у нескінченному циклі палючого сонця і рідкісних дощів. Люди, що населяють цей випалений край, давно втратили зв’язок із родючими землями та звичаями минулого. Вони живуть із полювання на гризунів та ловлі риби в майже висохлих річках. Таємниці їхнього існування приховані за простотою побуту, де кожен дощ – не просто подія, а знак. Водночас серед них живе легенда про далеке місто під назвою “Вересень”, де люди ніколи не страждають від спраги і знають речі, яких тутешнім ніколи не осягнути.
- У світі, розірваному нескінченним конфліктом, військовий лікар щодня бореться не лише за життя солдатів, але й за збереження власної людяності. Єдине, що тримає його на плаву – листи від коханої дружини Елізи та мрії про повернення додому. Але коли довгоочікуване перемир’я нарешті настає, герой виявляє, що війна залишила свій слід не лише на полі бою. Повернувшись у рідне місто, він стикається з реальністю, яка перевищує найстрашніші кошмари фронту.
- 355 • Oct 20, '24
-
- На задньому дворі вони побачили Френкі та Каю, які непритомні лежали на траві біля кола із символів. У його центрі, впавши навколішки, стояла Данте. За мить вона підвелася. Виглядала мисливиця інакше. З оливкового кольору її шкіра перетворилася на блідо-білу. Колір волосся з чорного, як вороняче крило, став світло-попелястим. Брови та очі Данте стали вугільно-чорними, а губи – криваво-червоними. - Нарешті ми разом і вільні, - Данте розправила величезні попелясті й обгорілі крила.
- 603 • Oct 18, '24
- 580 • Dec 3, '24
-
- Попередній 1 … 21 22 23 … 32 Далі