by Пані Мара —Це пі.. — Даниїл! — Мирослава, не будь занудою. Ти ж знаєш, що це по іншому не описати. Як? Як це взагалі сталося? Його ж вся академія любила. Мирослава з Даниїлом були в моїй аудиторії. До пар залишалося ще години три. Але не думаю, що вони сьогодні будуть. Даниїла з Мирославою…
by Пані Мара —Я дивилася на розбиту склянку. По моїм щокам все ще текли сльози. — Як… Як він міг? Я для нього все, а він… Проміняв мене на… — Стефі… Мирослава підійшла до мене та обійняла. Вже як півгодини вона намагалася мене заспокоїти. Я не можу повірити, що він справді між мною та…
by DeletedUser35 —Через невелике віконце до гарно прибраної оселі проникало сонячне проміння. Пилинки кружляли в повітрі навколо кімнати увішаної пучечками сухого зілля, що насичувало простір запахом польового цвіту. Хатка з критим соломою дахом стояла на краю лісу, поряд з чагарниками…
by Пані Мара —Я йшов до свого гуртожитку, коли побачив Марію. Вона була чимось стурбовані. Але точно не смертю Кая. — Маріє, звідки вертаєшся? Вона проігнорувала мене. — Маріє. — А? Дівчина нарешті почула мене і здивовано подивилася. Літає у хмарах. Що з нею сьогодні? — Що з тобою? — А,…
by Пані Мара —Академія з цього місця така гарна. Вже багато століть вона стоїть і не змінюється. Але з кожним разом вона по-різному прекрасна. Пам’ятаю, як вперше побачила її з цього місця. Вересень, він привів мене сюди. Його потаємне місце, яке він вирішив довірити мені. Як же весело ми тоді…
by Пані Мара —Від лиця Марії По закінченню пари травології, я відразу побігла до Стефанії. Не можу перестати думати про неї з моменту, коли дізналася про смерть Кая. Пам’ятаю, як вона хвилювалася через його зникнення, до цього я зовсім не бачила її такою. Знайшовши її кімнату, ледве не…
by Dari —Лев склав непотрібні папери на свої місця, і коли на його столі запанував жаданий порядок, то побачив якийсь простий, на перший погляд, конверт. — Дивно, — промовив він сам до себе. Чоловік, звісно, спочатку спробував пригадати, що то може бути за конверт, перед тим як…
by Dari —"Метелик сидів на твоєму лиці, а мої губи блукали по твоєму плечі..." ••• Жінки сиділи біля озера на зеленій, м'якій траві, вода спокійно переливалася під впливом вітру, який зачіпав ще й гілки, котрі кланялись в заданий ним такт. Єремії подобалось те мовчання, що…
by Пані Мара —На наступний день З самого ранку я відчував вину, що відказав Даниїлу у прогулянці, тому увечері витягнув його на подвір’я академії. Знову прекрасна погода. Коли там дощі вже будуть? — Ну скажи вже, навіщо вам то все? — Побачиш. — Ну скажи-и-и-и. Я усміхнувся. Ну хіба від…
by Марія —Ніч. Холодно. Тільки от йому це не заважає. Він же нечисть, йому не страшний холод, проте в теплі краще. Особливо в теплі його рук, в теплі від його подиху. Проте тепер його тіло назавжди холодне, а подиху й тим більше ніколи не буде. Магда померла. Йому було сумно, але через п'ять…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.