Розділи
-
Похмурі хмари нависли над невеличким будинком біля самого океану. Тільки вранці на небі не було жодної хмаринки, а після обіду над горизонтом білі, немов безневинні, хмарки заполонили обрій, а слідом і все чисте небо. Навіть яскраві промені літнього сонця не пробиваються крізь…-
7,0 K • Ongoing
-
-
Грандмайстру подобалося дивитися на сонце. слово «людина» чи «істота» навряд чи можна б було використати для описання цього створіння – не тому, що йому не личила людяність чи в ньому було щось від чудовиська або жахливого монстра, ні. слово «людина» йому не пасувало,…
-
2,2 K • Ongoing
-
-
Ще один закритий захід. Оля зайшла у ресторан, тримаючи у правій руці букет. – Сонь, вітаю! Люблю тебе! – Вигукнула вона, віддаючи прекрасні квіти, іменинниці. Полякова пройшла до зали і почала шукати силуети, знайомі їй. Дві брюнетки. Одна висока, худорлява та з ідеальними,…
-
919 • Ongoing
-
-
Сонце припікає аж образи пливуть над виднокраєм. Під золотим промінням стоять сотні тисяч жовтоголових соняхів, вижарюючи своє насіння. Кругом, на багато кілометрів полів, ані душі. Сухий вітер хилить квіти, хвилями вони перешіптуються, нахиляючись один до одного. Купаючись у…
-
773 • Ongoing
-
-
За вікном згущається темрява. Майже весь Київ потонув в ночі. Євген стояв на балконі та курив вже третю цигарку поспіль. Дим та нікотин наповнював легені молодика. Він справді хотів трохи відволіктись на щось інше, але зараз це єдине що рятувало його від думок. Огидних і…
-
1,8 K • Ongoing
-
-
Через те, що люди перестали слухати своє серце, на їх грудях з’являється шов з червоних наче ниток, але їх неможливо висмикнути, або будь яким чином позбутися. Вони рвуться коли хтось зраджує свого соулмейта, роблячи боляче. Біль такий невпинний і невблаганно різкий, наче твоє…
-
566 • Ongoing
-
-
Розкажу тобі думку таємну, Дивний здогад мене обпік:... Сонце світило як ніколи яскраво. Можливо Алісі просто здалося, але як тільки вона вступила до інституту на улюблену спеціальність N життя насправді почало налагоджуватися. Вступила на бюджет, переїхала від батьків. Вчитися…
-
722 • Ongoing
-
-
Він тягнувся до нього, хоч і був близько. Обіймав ще сильніше, щоб хоч трохи зігрітися. Ніби кажучи "не ходи від мене, побудь ще поруч". Обережно торкався пальцями болоньевой куртки. Макс на секунду заглянув у розслаблені очі Петра. В них не було звичайної усмішки, а лише ніжність та…
-
599 • Ongoing
-
-
Подарована стрічка пахне хвоєю, Лань Джаню хочеться ввібрати цей запах у себе, втерти в шкіру, щоб завжди пам'ятати. Пам'ятати трохи кучеряве шовкове волосся, м'яку усмішку, яскравий сміх, сірі очі, що з такою довірою дивилися на нього. Він навіть не зміг попрощатися, закритий у…
-
44,5 K • Ongoing
-
-
Стефко вибачався за все перед Лілі, пояснював їй чому він так поводиться, а вона лиш посміхалася і хитала головою. Вечоріло. Хлопець, як справжній джентельмен провів дівчину додому. На прощання Лілі його обняла і парубку вдарив квітковий аромат серед засніжених вулиць. Вона…
-
660 • Ongoing
-
- Previous 1 … 231 232 233 … 1 334 Next
