by щось дивне —Як гулкий крик посеред ночі, Сьогодні жах земля пророчить: У світанковому видінні Будівля звернеться в каміння. І зникне зовсім без останку, Не встигнеш відійти від ґанку, Не встигнеш ґудзик застібнути — Вже час змиритися й забути. Їй більш щасливою не…
by ElpisT —- Так, Герміоно Грейнджер, ти як завжди молодець. Це ж треба постійно встрівати у якісь халепи. Все, останній раз я погодилася на ці дурниці з Гаррі і Роном. Більше вони мене не підмовлять. – роздумувала грифіндорка лежачи на незручному ліжку у лікарняному крилі. Золоте тріо…
by Мельник Дар'я —Коментар до Частина 2 приємного читання. Ранок. Яскраві сонячні промені падали на тіло двох Наві. Вітер був теплий і спокійний. Листя на деревах шаруділо, а птахи ніби співали кажучи прокидатися двом коханим. Аонунг ледве розплющив очі і побачив на своїх грудях голову Нетейама.…
by Iamhere —Чорна вода плюскала йому під ребрами, чоботи вʼязли в мулі, обліплена водоростями палка ковзала між каменів, наче змія, в якої видрали обидва ока. Інь Юй потроху втрачав надію. — Гімно… - промимрив він. Інь Юй почувався вкрай ніяково, коли лаявся. Так наче це був не його рот, а…
by Yun Yue —Ніхто не звертає уваги на другого молодого пана Не. Хто він такий? Син голови клану від наложниці, звичайної жінки. Пізно розвинув золоте ядро. Ніжний, як дівчинка. Нічого, крім віял і весінніх малюнків, його не цікавить. З табору перевиховання, яким керував Вень Чао, його…
by Коржик Анастасія —Обираючи між власним життям і життями сотні незнайомців Кейске неодмінно обрав би сотню. Хіба люди, що не винайшли ліки від раку заслуговують на життя? Кожного разу, коли Кейске переглядав фільми чи серіали, то не бачив нічого особливого в смерті, самопожертві чи вбивстві і не…
by RainMay —Я сиділа на протертому дивані у нашій з мамою маленькій квартирці і читала «Фауста» Гете. Не те щоб я була фанаткою німецької класики, але батько на нашій зустрічі вирішив обговорити саме цю п’єсу і я повинна ідеально підготуватися. Так, коли мої однолітки готуються до іспитів і…
by Snigur Sasha —Спартак та Женя прогулювалися вечірнім Києвом. Навколо було дуже атмосферно, адже Київ був після нового року і на усіх будівлях висіли ще зимові прикраси. - Може підемо додому? Я змерз. Дивлячись лагідними очима на Спартака, тремтячим голосом сказав Женя. - А я тобі казав,…
by silence —Кожна людина шукає своє призначення в цьому житті. Краще сказати, що нашою нервовою системою та ДНК все передбачено, але інколи хочеться романтизувати життя та вважати, що це ми самі так вирішили та ми знайшли себе. Людина, яка сидить в цьому невеликому кабінеті з темно-синім…
by Rin —Все почалося з того, що Когане зізнався мені в почуттях, а потім, потім ми здається померли. Типу, буквально. Яскравий спалах залив мої очі, і я припинив відчувати, припинив своє існування. В той самий момент як людина яку я кохав більше всього в цьому світі, зізналася…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.