Розділи
-
Нічне небо Нью-Йорка ні коли не було всипано зірками. Хоча точніше сказати їх не було видно через світло, яке випромінювало місто, але все-таки багато хто зміг побачити, як комета розрізала нічне небо. Дехто стояв і загадував бажання «зірці», а деякі навіть зі збентеженням…-
825 • Ongoing
-
-
V Чотирма годинами раніше Франклін заспокоївшись вирішив що перегнув палку.Їм просто потрібно було нормально сісти поговорити, без всіх цих криків. — Я впевнений що у Мета є поважна причина, чи хоч якесь роз'яснення.Просто так люди ж не зникають посеред ночі. — Спочатку…
-
6,7 K • Ongoing
-
-
IV — Та так, ми давно не відпочивали разом.Я гадаю нам є про що поговорити — Вони сиділи навпроти один одного.Мердок статечно закинув ногу на ногу.Цей жест був таким сексуальним у своїй точності.Йому завжди підходили костюми більше. — Ти натякаєш на щось конкретне? — Франклін…
-
6,7 K • Ongoing
-
-
Час штука така цікава, його неможливо зрозуміти чи осягнути. То він тягнеться нещадно довго, знущаючись і до неможливості собою вморюючи, то минає настільки швидко, що не встигаєш зрозуміти промайнув уже тиждень чи два і коли літо вже встигло настати, тягнучи за собою спеку і…
-
6,3 K • Ongoing
-
-
На наступний день Кроулі вже викинув всі свої нотатки в смітник. Іноді буває таке, надихаєшся детективами і починаєш вирішувати всі проблеми покроково розглядаючи кожну деталь. Звісно ж Кроулі також не хотів переплутали свої почуття і не натрапити на халепу, але йому так лінь,…
-
10,3 K • Ongoing
-
-
ПочЯ люблю Осло та ще більше я люблю свій рідний Олесунн. Тихе морське містечко з невеликими горами що стало для мене домом яким ніколи не було. Кожен дощ та кожен туман приносив з собою в порт нові історії. Мені подобалися ранки та вечори , сльози та сміх, народження та горе цього…
-
1,8 K • Ongoing
-
-
Почніть писаРанок починається з кави? Здається крики та балачки з коридору було чути аж до Лондону. Ще не було й 6 коли вперше пролунав вереск "Принц Вільгельм вчитиметься з нами" , хтось радів, а хтось плакав. А для когось це не важило а ні граму їхньої уваги...для мене єдиної.…
-
1,8 K • Ongoing
-
-
У двері постукали. Увійшла Міода. -"Чого тобі?"-Гмикнув Кеннеді-"Мені зараз якось не до тебе" -"Просто... Я уявляю, ні, навіть знаю як тобі зараз... Я хотіла тебе трохи втішити..."-Кеннеді трохи повернув голову в її бік. -"Втішити?"-Міода кивнула. Вона трохи ніяково посміхнулась і взялась…
-
3,3 K • Ongoing
-
-
Уночі було так багато митей разом, що наступний ранок слугував прокляттям. Ніхто не міг втішити Блека. Взагалі. І якось, у вечері, чарівник сидів на лавці подвір'я Гоґвортсу і рахував секунди аби сонце заснуло а він зміг піти до Люпина. Лілі: Можна сісти? Сіріус: Звісно. — його…
-
Блек пізно повернувся до своєї кімнати до цього пообіцявши, що вони разом підуть до молодої лікарки Помфрі. Цього разу, Поттер і Петіґру були в ліжках поки Сіріус усміхнено впав на подушку торкаючись пальцями власних вуст і розуміючи, що їх неодноразово накривали найніжніші…
- Previous 1 … 175 176 177 … 1 351 Next
