Розділи
-
Давай гуляти до світанку, Давай цілуватися ніби ніхто не бачить, Давай обніматись безперестанку, І нехай світ нічого не значить. Я обіцяю бути ніжнішою і не обіжатися так часто, Ми підемо на той дурний фільм від марвел, Ми забудемо про всі нещастя, Тому що будемо разом. Я…-
64 • Ongoing
-
-
Сподіваючись на диво До вікна я відвернулась. І, заплющив тихо очі, я до всесвіту звернулась... Я з'єдналася із небом, Я балакала з зірками, Я питала про кохання І вони відповідали... Вони все на світі знали І сказали: "Тихо мрій!" Вони мали більшу силу, тож дали мені надію... А…
-
64 • Ongoing
-
-
Поряд люди, а на серці мряка. Вони сміються, я у відповідь. І за це йому велика дяка, Звучать мої слова, як сповідь, Та все ж таки я розповім. Зламав мене, душу мою. Знайшов розраду у лиці чужім. А я одна серед людей стою. І вже не боляче, здається, Спогад не тягне вже на…
-
173 • Ongoing
-
-
Привітання учасників Кожного року на цей фестиваль приїжджаю. Музу свою вередливу Віршами, піснями величними напуваю, Українською мовою. І раз за разом любов у мені процвітає, На волю скажено рветься. Тому я уголос учасників всіх вітаю Щиро, від…
-
64 • Ongoing
-
-
Лежати на ліжку в глибокій ночі, Думати. Не можу заснути. Хочеться згадувати тебе. Важко дихати, Всі мої думи затьмарені. Дим електронної сигарети, Пробирає тіло наскрізь. Чомусь думки про тебе Заставляють відчути огиду. Від твого бридкого вчинку. Я почалась на…
-
64 • Ongoing
-
-
Я невмію писати довгі фанфіки. Граматика просто покинула цей всесвіт. Щоб читати мою писанину треба бути непогано ознайомленим із текстом, бо я нелюблю писати прямо в лоба. Люблю скло. ( повторюю пункт 3, незавжди зрозуміло, що то спойлер, або навіть поцілунок) (Повторюю…
-
767 • Ongoing
-
-
Затриматись надовго в серці, Забути все буденне і людське, І полинути в тебе , в твій омут ніжно карий І в грози очей твоїх , вмитися сльозою вчорашньою , взяти в долоні серце палке й молоде Розчинитися в тобі, загубитися в тривожний думах, розтектись по венам Задивитись…
-
157 • Ongoing
-
-
Рижі пасма розвивав вітер, а салатові оченята виблискували на сонці. Її стрункій постаті пасувало довге біле плаття, що теж слідувало вітру. В рученятах вона тримала букет лілій, які росли й на могилі. Прозвучав тихий мелодійний голосок: – Не суджено Фурії та Амуру бути разом..…
-
9,9 K • Ongoing
-
-
Час прокидатись... Тиша... Така лякаюча, але тобі вже рідна тиша. Рідніше неї для тебе був лише вітер, який вже декілька днів тероризує ці занесені піском руїни. Навіть пролежавши тут майже вічність ти все ще пам'ятаєш це місце. Кривава битва за цю фортецю, яка закінчилась хімічною…
-
1,2 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 308 1 309 1 310 … 1 322 Next
