Розділи
-
— Назвіть ваше ім'я. — Діана Юнсон. — її голос здригнувся, мов слова були важким тягарем. — Що ви просите у Церкви Божої для себе? — Прийняття у лоно Церкви Христової. — дівчина відповідає завчено. Її тут немає. Їй поставили ще безліч запитань, відповіді на них були короткими і…-
52,2 K • Ongoing
-
-
Сказала Олеся і почала заходити у темну хащу. Як на зло вона не взяла собою лампу тому прийшлося орієнтуватися по місячному світлу. Її серце билося як скажене, а всій тій каші страху ще і додавали гілки які постійно своїми облізлами пальцями чиплялись за її волосся і…
-
1,2 K • Ongoing
-
-
Деколи Марина виходила з дому, нахилялася над землею, показуючи небу спину, з випираючим хребтом крізь тонку сорочку. Вона складала руки ззаду, і ніби під силою вітру пальці то складалися в слабкі кулаки, то тремтіли. Дівчинка невідривно дивилася вниз, ніби розглядала життя під…
-
52,2 K • Ongoing
-
-
Вероніка сиділа в кафе за чашечкою капучіно і роздумувала, як вона докотилась до такого життя. Сьогодні виповнювалося рівно 3 роки і 3 місяці її самотності. Саме стільки часу пройшло відтоді, як Ніка взнала, що її хлопець Ігор не айтішник, а закладчик. А перед цим зловила його на…
-
1,8 K • Ongoing
-
-
1021 рік, шістнадцятий день, другого місяця Фініса Дзвін, з боку собору «Сакрального Двулока» (1), оглушив дзвоном Креймут сім разів, проголошуючи про початок неминучого вечора. Люди, що жили в центрі і в самій столиці Дюсстарта (2), при почутому дзвоні здригалися, відраховуючи…
-
10,9 K • Ongoing
-
-
Прокинувшись після нестерпної, тяжкої агонії, постраждала спробувала придивитися і зрозуміти, де опинилася. Але через непроглядну темряву нічого не було видно. Спочатку дівчина подумала, що померла, але помутнілий зір покращився, побачивши тьмяно-горячі канделябри. Вона…
-
10,9 K • Ongoing
-
-
Здається, містичне та паранормальне переслідувало мене усе моє життя. Та це не так вже й погано. Тобі не буде самотньо, якщо якийсь хтонічний монстр регулярно заглядатиме, аби випити кави з тобою на кухні. Єдина проблема в страху. Спочатку ти не боїшся мороку та тих, хто живе в…
-
441 • Ongoing
-
-
З нижнього поверху почувся дзенькіт дверного дзвіночка, і Сільва, зручно розташувавшись у цинковій ванні, різко відчинила повіки очей. «Скільки минуло часу?», — гаряча вода, яка давно охолола, забрала, мабуть, не тільки всю накопичену втому і напругу. А й зовсім вирішила…
-
10,9 K • Ongoing
-
-
- Чули? Сьогодні ховають одну! - Котру? - Та стару, яку вже не доберу. Кажуть, біла ходила як молоко. - І давно тут жила? - Та, кажуть, давно. - А коли ховають? - В обід. Стара переставилась в инчий світ: зараз їй панотець сяк-так відспіва панахиду, стара була вже самотня,…
-
146 • Ongoing
-
-
На вулиці завіяло ранком, тільки-но проклюнулося сонце. Я розплющила очі, очікуючи що на будильнику знову буде 6:27, але натомість я побачила 168:00. Що ж, схоже, я знову проспала, треба збиратися на роботу. Підійшовши до дзеркала , щоб поправити свою зачіску, погляд упав на…
-
1,7 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 268 1 269 1 270 … 1 350 Next
