Розділи
-
Моторошно й темно, Біль ллється через край. Нікуди подітися Й скільки не гукай – Тут нема нічого, Щезло без сліда. Що ж з тобою стало, воле молода? Виросла, схмурніла, Потьм'янів твій цвіт. Усмішку згубила І у очах світ. От би все почати із чистого листа, Щоби знов, зі сміхом,…-
55 • Ongoing
-
-
Скількох стін і перешкод ти не зруйнуєш, Скількох мостів не розіб'ється вщент, Залишиться лише одна загроза, яку ти не скеруєш - Ти сам для себе найстрашніший опонент. Людина - птах, хоча і не літає. То ніби гриф, кружляє над здобиччю його. Костенко є права - ми крила маєм. Але чи…
-
319 • Ongoing
-
-
Не давайте мені камеру. Не давайте мені слів. Я сиджу у тісній камері, Своїх думок, блаженних мрій. Не давайте мені подиху, Не давайте і води. Я сьогодні тут у траурі, І вже немає сил так жить. Відчай трапляється частіше тут. Сльозам нема часу просохнуть. Ріками кров тече із…
-
55 • Ongoing
-
-
Мамо, чи ти знаєш, що я боюся помирати? Хоч, втрачу я не так багато, Якщо помру один я раз. Померти можна хоч сьогодні, Померти можна стільки раз. Забрати можна із собою, Весь біль і лічену кількість образ. Знесилену, себе добити, Позбутися, себе хоч раз. Забути просто,…
-
1.4 K • Ongoing
-
-
У гримерці митця повній зів'ялих квітів Писав передсмертну записку актор Він виходив на біс, де у світлі софітів Знову грав, знов для нього підспівував хор Грим став маскою, в'ївся у шкіру плямами Колір очей зблід, згасло полум'я і запал Він лишався для всіх ідеалом зі…
-
Місто блакитного моря та сірих хмар, Місто контрастів, де мир тісно зв'язан з війною, Тут вечорами небо багрянцем горить, А за будинками соняхи стали стіною. Місто гучного свята, великих втрат, Місто, що роблять люди своєю любовью. Хай Україна знає, від Криму і до…
-
53 • Ongoing
-
-
Ми просто заблукали вдвох Між привидів старих кварталів Поміж примар шоссе й бульварів У місті, що забув сам Бог. Ми тут лишилися одні, Тут не живе жодна людина. І тільки тінь в однім вікні Сміється, мов мала дитина. Це все наш спільний дивосон, Ми в нім блукаємо.…
-
211 • Ongoing
-
-
Хмарною димкою вкрилося небо; ні, це не туман. Артом болючі крилаті ракети вдаряють по ріднім місцям. Ранок зустріли горем і смутком, тиша зустріла містян, Коли стало видно пожарище люте - світла забракло нам. І все ж об'єднало і горе і лютий, зима, а за нею Весна, у боях…
-
53 • Ongoing
-
-
"№1" Вітер качає трави зелені, я пропадаю средь біла дня, сховай мене сонце, в листві весенній, храню тебе довго, надія моя, неважливо те, що ходжу по дорозі, яку мені видали в осінній тривозі, якщо хочу почути—буду віщати, прости мені батько, прости мене мати, нам все одно…
-
52 • Ongoing
-
- Попередній 1 … 1,257 1,258 1,259 … 1,265 Далі
