Розділи
-
- Богдановичу, - зі стуком дверей почувся оклик. - Можна до вас? «Що йому треба з самого ранку...» - злісно зиркнув на двері Роман, і все ж, врівноважено відповів: - Звісно, Тимофій. Заходь. Юний гот з пірсингом у вухах та під нижньою губою тихенько увійшов в спальню вожатого та не…-
28.9 K • Ongoing
-
-
Примарний юнак не зводив з того шокованого погляду. - Ти по слухався... Ти відкрив. - Іди сюди, треба поговорити. Привид хотів взлетіти, но пригадав, що з крихтами сил, що лишилися, це буде складно. Тоді він підбіг, захотівши того обійняти, но Рома підняв пальцями мотузочку,…
-
28.9 K • Ongoing
-
-
«Значить, він лежить в приватній клініці ім. Святого Єремії...» - Роман розглядав дорогу через вікно автобуса. Допитавши бідолашного Тимофія, він почував себе не добре. З одного боку, він був радий, що дізнався про всі деталі, з іншого... Він і не припускав, ким насправді може…
-
28.9 K • Ongoing
-
-
Андрій Садовий разом з сином Констянтином повернулися назад до клініки. Пан мер обьяснив Ромі, що їм потрібно проходити різні процедури, та обговорити все з психологом, но Роман прекрасно розумів, що це лиш відмазки, бо пан Андрій, так само як і він, не хотів щоб його син повертав…
-
28.9 K • Ongoing
-
-
Костя увійшов в корпус табору з батьком. Обоє виглядали приголомшливо. Мер, само собою, був у строгому коричневому костюмі з краваткою у супроводі охоронця, а от його син у світлій сорочці, підкороченій по лікті зі звисаючим з плеча, рюкзаком, і обтяжуючих чорних брендових…
-
28.9 K • Ongoing
-
-
- Щоб за 10 хвилин всі були знизу і не дай Бог хтось буде не в спортивках! - розігнавши свій загін по кімнатах передіватися до ранкової пробіжки, Рома по кликав за собою Костю, прямуючи по сходинках на четвертий поверх. Зайшовши, він почав шукати у себе якусь футболку. Позаду нього…
-
28.9 K • Ongoing
-
-
На велий подив, Роман помітив, що ворота, як і двері до замку, були розкриті. Він увійшов в дворик, но там було пусто, тоді хлопець зайшов усередину замку, но і там нікого не найшов. Він блукав серед темних кімнат і довгому коридорі, безрезультатно намагаючись знайти зниклого. Від…
-
28.9 K • Ongoing
-
-
Пем оглядала Ітана так само, як усіх Пілчерівських людей, щотижня. Якщо справи йшли добре — щомісяця. Але такого у випадку з Ітаном не бувало. Цей її обов'язок він ненавидів, мабуть, більше за дозвіл тиняти шпиталем із шприцами у кишенях "заради безпеки". Заради безпеки, ітане, ти…
-
843 • Ongoing
-
-
Джош вийшов із таксі і попрямував до набережної. Він підняв вище комір свого вовняного пальта. Вдих, видих, сирий осінній вітер, мряка, каламутні води Іст-Рівер. І думки, думки, що не дають спокою. Чи жива Ейлін? Чи не постраждала фізично? А якщо... Ні, він не може такого уявити,…
-
7.7 K • Ongoing
-
-
Ейлін спробувала вирватися, але це було нереально - обійми Рейтана були надто міцними, хоч він не застосовував і половини своєї фізичної сили, але його руки наче ув'язнили Ейлін в кайдани. Він одночасно й утримував її, не даючи можливості рухатися, і торкався руками її тендітної…
-
7.7 K • Ongoing
-
- Попередній 1 … 1,250 1,251 1,252 … 1,279 Далі
