Розділи
-
- Чудова робота. Всі гарно попрацювали! - Сказав тренер вимикаючи музику, яка не давала йому змогу бути почутим. - Бувайте! -Почали викрикувати кожен по черзі покидаючи залу. Як завжди я виходив самий останній, лише для того щоб поглянути на нього востаннє, на кілька секунд довше. Я…-
6,6 K • Ongoing
-
-
Оригінал: https://archiveofourown.org/works/41163852#main Фушіґуро Меґумі було лише шість років, коли він усвідомив сувору правду про те, що ніколи не стане кимось особливим для Годжо Сатору. Фушіґуро Меґумі був самотньою дитиною. Його біологічна мати, на жаль, померла, коли він був ще маленькою,…
-
9,7 K • Ongoing
-
-
Інтерес 1 розділ Студент старшої школи Пак Чімін зайшов в метро і побачив чоловіка який гірко плакав, іза його зачіски Чімін подумав що це бомж, кинув йому 1000 вон в стакан з макдональдза, цей чоловік почав сміятися настільки голосно що нанаступній зупинці майже всі пасажири…
-
118 • Ongoing
-
-
Пейрінг: Уілджек/Ретчет Тут кожен, хто знає тебе, є твоїм братом, а інакше не вийде. Вони ті, хто першими кидаються у найзапекліші точки, там, де потрібно підкріплення. Вони — спеціальний підрозділ безумців, часом із додатковим плюсом для виживання під словом "геній".…
-
1,8 K • Ongoing
-
-
Ранок зустрів світ незмінно. Сонце просочилося крізь жалюзі, і теревені пролунали із зали. Птахи щебетали за вікном, а місцевий кіт вимагав собі сніданку. Ззовні почулися швидкі кроки, грюкнули двері, і протяг проник усередину. Сатору був мертвий. Суґуру не спав цілу ніч,…
-
29,2 K • Ongoing
-
-
Віктор Непомітно забираючи простягнутий мені пакунок, я поквапився сховати його в кишені та рушити далі. Нещодавно випав дощ, тож я міг бачити рештки свого обличчя в калюжах під ногами. На себе дивитись не хотілось через хвилю нестерпного сорому, тому я і поспішав в приміщення,…-
271,6 K • Ongoing
-
-
— Нороі. — шепіт, відлунням прокотився по високій, сталевій стелі, зіржавілого, старого амбару. Час від часу, мушу нагадувати собі своє ім’я. Більше нікому, так мене називати. На цій підлозі так холодно і руки, прив’язані до стовпа, вже затерпли. Як же сильно хочу додому… Там…-
6,4 K • Ongoing
-
-
Пізній вечір. Я сиджу на сходах перед чорним входом до павільйону. Це мої перші хвилини спокою після насиченого дня. Вдихаю свіже повітря глибокими вдохами і дивлюсь на такі яскраві зірки, що поволі з’являються на темно-синьому тлі неба. Десь поруч, якщо трохи відвести погляд…
-
553 • Ongoing
-
-
Життя- занадто незрозуміла штука. В один момент ти переймаєшся за виживання в цьому світі, а вже в інший лежиш посеред лісу в калюжі з власної крові. Розуміння ситуації приходить не відразу, але коли доходить, гірко всміхаєшся і закриваєш очі, відчуваючи як життя гасне в тобі. Як…
-
806 • Ongoing
-
-
Максим Камінський кинув погляд на будівлю стереотипного американського кінотеатру, осяяну місячним світлом. «Цікаво, хто захоче мешкати в кінотеатрі. Можливо, вбивця-кіноман?» Макс посміхнувся і зайшов у вестибюль, на вітрині якого красувались різні ласощі. Він підішов до…
-
5,9 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 114 115 116 … 1 325 Next
