Розділи
-
Її волосся створене для того, щоб заплітати у нього камелії. Очі — щоб милуватися цвітом сакури. Вуха — щоб слухати хайку, а руки — щоб заплітати камелії у волосся, торкаючись очей, що бачать у красі любов, і вух, що чують любов у музиці, словах і шепотінні листя. Адже вона створена…-
474 • Ongoing
-
-
Її ім'я їй зовсім не личило. Її матуся - тонка натура, перечитала романів що їх пишуть невдахи та переслухала навіжених лісничих, які переконали бідолаху в тому що ім'я - не просто набір букв і звуків, абсолютно випадковий, пращурами застосований лише для того, аби відрізнити брата…
-
1,9 K • Ongoing
-
-
Мінхо готов прямо зараз розплакатись. От прямо тут, посеред цього ідіотського супермаркету, серед цих до жаху пафосних людей, прямо перед продавчинею яка дивиться таким поглядом наче ти не людина, а шмат лайна ходячий. Йому не вистачає на сраний пудінг. Пудінг. І що з цього?…
-
486 • Ongoing
-
-
чюх чух зараз перебував десь в дуже дивному місці де не було нічого крім нього і якоїсь тіні ох бідненький чюєчка якісь чорні руки тянулись до нього з темряви душили хапаючи за шию і та чорна діра що була ніби прямо над ним і сиділа на його грудях не давала нормально вдихати і без…
-
984 • Ongoing
-
-
–Еррор! Тобі щось потрібно? - З сусідньої кімнати почувся голос Гено. Старший із братів збирався кудись. –Ні... А ти куди до речі? –Я-я ... Я в лікарню! На нічну зміну. Мене колега попросила замінити її. - трохи нервово сказав Гено. Він працював лікарем і іноді його просили…
-
1,6 K • Ongoing
-
-
— Заплатіть відьмакові карбованим сріблом… Ця пісня в’їлася в нього, закарбувалася глибоко в мозку. Любисток засинав з нею, і з нею ж прокидався. Її вимагали в кожному місті, в кожній таверні. В усіх Північних королівствах не залишилось вже, мабуть, жодної людини, яка б її не…
-
2,5 K • Ongoing
-
-
Ло Бінхе прокинувся одразу. Він спить неміцно з… давно вже. Життя навчило просинатися від кожного шурхоту. Учителю знову сниться жах. Бінхе чує збите дихання, відчуває грудями, як тремтить чужа спина. Бінхе просто знає, коли Шень Цінцю неспокійно. В останній час учителю…
-
292 • Ongoing
-
-
Перших тижнів після Битви Минерва не пам’ятала – ті довгі дні залишилися чимось на кшталт розмазаної картинки за вікном потяга. Мозок її фіксував події і, певно, якось обробляв їх, бо руки здійснювали необхідні дії, а губи промовляли потрібні слова. Вона ховала мертвих і…
-
47,9 K • Ongoing
-
-
" Заспокойся, дихай. Прийди вже нарешті в себе, Венті! " — єдині думки, які змогли з'явитися в п'яній голові барда, що аж дивно. Здається, він прийшов у таверну, зовсім не заради того, щоб притискати до себе товариша по чарці. Його лице так близько, настільки, що Венті чув кожен…
-
2,1 K • Ongoing
-
-
Ні єдиного промінчика сонця, чи місяця. Неможливо зрозуміти - день, або ніч. Єдиним джерелом світла був палаючий смолоскип, прикріплений до стіни за допомоги металевого листа, прибитого цвяхами. Він підгледів кожну деталь, бо залишатися у в'язниці навіть на хвилину - дуже нудне…
-
847 • Ongoing
-
- Previous 1 … 111 112 113 … 1 350 Next
