Розділи
-
~~~ Я прокинувся близько обіду.Неділя-прекрасний день.Я би поспав довше, але яскраві промені сліпили навіть через закриті повіки.Давно я не прокидався в налитій сонцем кімнаті.Але в ній нікого не було.Це була кімната Андрія, де ми тут із хлопцями спали. Дівчата ж оселились в…-
8,7 K • Ongoing
-
-
Джозеф помічав все до маленьких деталів. Як неймовірно гарно посміхався Джеймі, на інтерв'ю, коли дивився на нього. Квін, в свою чергу, нервово перебирав руками і не впевненно посміхався у відповідь. За кулісами інтерв'ю, вони змогли нарешті розслабитись. Нервові перебирання…
-
222 • Ongoing
-
-
Хуа Чен дрібно тремтить, коли пов'язка падає на підлогу, але не відступає від свого рішення, він надто довго ховався від Його Високості. Він знає, що Се Лянь не покине, не вдарить, не скаже, що він потворний (а якщо й скаже, Хуа Чен лише сприйме це, хто він, щоб несхвалювати рішення…
-
955 • Ongoing
-
-
Я би радила стукати, коли входите у чиюсь кімнату. Невелика замальовка, яку не планувала дописувати, але тепер гадаю, що варто посидіти над її завершенням. Всі персонажі історії є вигаданими і будь-який збіг із людьми, що живуть нині чи жили в минулому, випадковий. Це лише моя…
-
4,7 K • Ongoing
-
-
Катруся з самого дитинства страшенно боялась темряви. До сліз, до істерик, до нервових зривів (тут вже більше про її батьків), і ніхто нічого не міг з цим зробити. Хоча, скорше, просто не хотів: це ж дитина. Переросте, переплаче, заспокоїться. Просто треба не звертати уваги, не жаліти…
-
1,4 K • Ongoing
-
-
— Люміно, агов! Ти це чуєш? — Мг? Ти про що? Низькоросла дівчина з коротким блідо-жовтим волоссям відірвалася від алхімічного верстату, щоб подивитися на свою ширяючу у повітрі супутницю. — Якісь дивні звуки! Ну ж бо! Невже ти не чуєш?! Вони доносяться зсередини хати! Люміно! А…
-
2,4 K • Ongoing
-
-
*** Коли стріла була ще поза зоною сприйняття і життя йшло у своєму шаленому незручному ритмі, йшла передостання зима, що не була ані аномально, ані якоюсь незвичною. Не було ніяких глобальних тривожних знаків на кшталт ікон кривавих[у сльозах, чи дощу з жаб. Все було ніби…
-
12,0 K • Ongoing
-
-
— Не дай їм торкнутися тебе, — останнє, що пам'ятає Карамельна Стріла, після чого під стінами цитаделі відбулася запекла битва. Стіна пала, а з Локричного Моря полізли бридкі чорні потвори. Якби не поранення від одного з таких чудовиськ, яке вкусило дівчину, вона і далі боролася…
-
2,6 K • Ongoing
-
-
«Вихвалялась Кассіопея, що красивішої за неї немає нікого у світі. Навіть нереїди не рівня їй... » — Давай вище! Вище! Я хочу торкнутися самої стелі! — командувала малеча, розставивши руки в сторони. — Якщо зможу доторкнутися до зірок, більше ніхто не посміє сміятися… —…
-
8,0 K • Canceled
-
-
Кісточки пальців неприємно пульсували, та Вілл ніби й не відчував болю. Надто спокійно, надто стримано дивився, як на тильній стороні долоні проступають багряні краплі. Заплющив очі. Лише уявні картинки викликали відлуння емоцій, хиткі й непевні переживання, що зникали, як…
-
14,7 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 49 50 51 … 1 323 Next
