Розділи
-
Перелякані блакитні очі дивилися в перед, де стояла Женіна сусідка по під’їзду. Пенсіонерка Ліда Іванівна багато що бачила у своєму житті: розпад СРСР, революції, смерті близьких, летючі чоботи, але те як з квартири навпроти випихують гримезного, вбраного в усе чорне, чоловіка,…-
8,3 K • Ongoing
-
-
Ховай сліди. Ти знаєш, що тебе шукають, відчуваєш це. Ти винен, винен, винен... Ні. Вони заслуговували на це, заслуговували бути вбитими. Багряні чоботи армійського зразку. Биту стискає жилиста рука, міцна, груба настільки, що можна відчути шарудіння сухої шкіри об гладке дерево.…
-
3,3 K • Ongoing
-
-
Мої хороші, я дуже старалась над цією роботою! Тому прошу написати коментарі, де висловите думку щодо цього розділу) - Хей, Спартачок, привіт! – хлопець, махаючи рукою, підійшов до них ближче. Чоловік, до якого Женя звертався, повернувся на джерело звуку і усміхнувся, в серці…
-
10,2 K • Ongoing
-
-
РOV Лада: Прокинувшись в якомусь закинутому приміщенні, зв'язана з заклеєним ротом, я абсолютно нічого не пам'ятала, лише останню розмову з Остапенком, втім для чого йому мене викрадати, я не розуміла, раптом я почула якісь кроки, це був мій викрадач, на жаль я не…
-
34,4 K • Ongoing
-
-
Збиратися Євген ніколи не любив, бо це було дуже напряжно для нього. Всі ці збори дуже вимотували, хоча треба було всього лише вдягтися і припорошитися. А чоловік завжди роздував з мухи слона, бо хотів виглядати як найкраще, але не знав, як це для іншої людини. Та що тут…
-
10,2 K • Ongoing
-
-
День видався складним і тяжким. Хлопці записали черговий випуск який нарешті вже був на кухні у Спартака. Ці поїздки трохи виснажували, але вони дома, ну хоча б психотерапевт. Наступав вечір. Женька засидівся в Спартака задля того щоб грати з ним на приставці, терапевт вправно…
-
699 • Ongoing
-
-
я так тебе любив,твої гарні блакитні очі,сильні руки я яких я був схожим на котеня,ти дарував мені все що тільки є,і я тобі дарував частину себе.ти не любив коли я палив,тому я заради тебе став менше курити.ти був моїм сонцем,яке я любив до болі,та тільки тепер,я не знаю хто я.може я…
-
189 • Ongoing
-
-
Темні, майже чорні, хмари скупчились над океаном. Холодний вітер пронизує до кісток. Мабуть варто було б повернутись в бунгало поки не почалась гроза, але продовжую сидіти на краю скелі і вдивлятись в темні води. Кажуть, що шум морських хвиль заспокоює. Але мені навпаки хочеться…
-
217 • Ongoing
-
-
Янович виходить з відділку й закидає голову до похмурого неба. Видихає пар у холодне повітря та оглядає стоянку з патрульними машинами. Вітер морозним подихом пихкає у лице сніжною крихтою, від чого Женя щулиться й фиркає. Заходити у приміщення не хочеться, вони знову…
-
4,1 K • Ongoing
-
-
Хтось колись варив тобі вівсянку? Ні, дурник, яку заливають окропом і ковтають за п'ять хвилин – не рахується. Я про справжню вівсянку. В яку дбайливо додані півсклянки молока і цукор за смаком, і дрібно порізані сухофрукти або свіжі яблука. Про десять хвилин кипіння на малому…
-
189 • Ongoing
-
- Previous 1 … 175 176 177 … 1 328 Next
