Розділи
-
Сонця ще не було видно, бо дерева і кущі надійно ховали його за своїми масивними стовбурами, та небо вже набуло світлого, сіро-блакитного відтінку, і в деякі щілі хоч і з трудом, та пробивалися тусклі промінці. Це свідчило про те, що вже світанок. “Було б вже легше подивитися час на…-
47,4 K • Ongoing
-
-
Знову це місце. Ця темрява, що окутує собою, тьмарячи розум і змушує розчинитися в своїх глибинах. Та не сьогодні. В цей раз вона була не жадібною чорною водою, а порожнім, нескінченним небом. Не зорь, не місяця — лише холодний вітер, що несе в своїх обіймах кудись…
-
47,4 K • Ongoing
-
-
Ранковий, теплий вітерець грайливо теребив чуб, що дратувало — потрібно було постійно поправляти його, щоб не ліз в очі. Гілки дерев ледь помітно гойдалися на фоні чисто-блакитного неба — чи то від того самого вітру, чи то від збуджених пташок, що маленькими стрибочками…
-
47,4 K • Ongoing
-
-
Втягнувши якомога більше повітря, Едгар потягнув величезну гілку до берегу. Та впиралася сучка́ми у землю, явно не бажаючи потрапити у воду, та все ж таки програла цю битву. Та помста не змусила себе чекати: гілка потягнула хлопця за собою у глибини озера, і той би пішов із нею…
-
47,4 K • Ongoing
-
-
— Прийшли! Бібі мотнула головою, не зрозумівши, хто саме з друзів сказав це. Бо тепер, замість вітру, що трохи заспокоївся, голоси заглушала вода, що сильними струменями лилася з обшарпаного, явно не нового по вигляду фонтанчику. По шкірі Бібі пройшлися мурашки від…
-
47,4 K • Ongoing
-
-
— Отак! — різко вигукнув Бастер, кинувши свою останню карту поверх інших — Я переміг! — Ц — незадоволено хитнувши головою, Едгар поклав свої три залишившихся карти поряд — Пощастило тобі, що я забув крикнути тоді. Вітаю. Бастер лиш хмикнув у відповідь, тепло…
-
47,4 K • Ongoing
-
-
Захлопнувши за собою криві дерев’яні двері, Бібі полегшено видихнула. Ох, всередині цієї старої кабінки запах стояв… не найкращий. Хоча чого можна було очікувати від вуличного туалету? Бібі підняла голову. Перед нею возвеличувалася з білої цегли стіна двоповерхового…
-
47,4 K • Ongoing
-
-
Тяжко дихаючи, Едгар мчав через двір. Рюкзак, недбало накинутий на плече, тихенько гримів своїм змістом. Та в хлопця не було часу надіти його як слід: він спішив до Емз. Страх і тривожні думки підганяли його вперед. Він здогадувався, що сталося з подругою. Хлопець зупинився…
-
47,4 K • Ongoing
-
-
Ранок. Теплий, легенький вітерець лоскотав щоки, викликаючи мурашки по шкірі. Промінь сонця світив крізь повіки, розсіючи темряву м’якою білизною. Вже звичний ансамбль співаючих пташок і шелесту листя ласкав вуха. Та сьогодні до них примішалися знайомі голоси. Вони звучали…
-
47,4 K • Ongoing
-
-
×Летять на швидкості світла й розколюються на частини.Вони пробивають усі шари земної атмосфери,спалюючи себе на шляху.І врешті-решт вриваються в землю з найсильнішими обіймами,ніби не бачилися вічність.Дивлячись на нічне небо,ми часто кажемо на них зірки.Адже не…-
1,1 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 318 1 319 1 320 … 1 340 Next
