Розділи
-
Полуденне сонце почало втрачати силу та падати з небосводу, скоро воно піде під землю на одному з тих далеких полів, що пахають боги того далекого краю. Тихо ступаючи по дорожньому пилу йшов чоловік. Звичайний собі подорожній, що в пошуках роботи, чи інших справах йшов собі…-
1,2 K • Ongoing
-
-
Звичайний літній ранок, але хлопцю було далеко не до нього; він хотів спокійно виспатись. Фіранка ледь не закривала віконце, через то маленький яскравий промінь сонця, як на зло, потрапив прямо в кліпалки Крейга. Він був не в захваті. По-дитячому хлоп сподівався, що сонечко зникне…
-
1,2 K • Ongoing
-
-
Техьон збіг мармуровими сходами і звернув направо, до кабінету ректора. Його поселили у двадцять першу кімнату, нагородивши двома сусідами, яких він терпіти не міг ще зі школи. Втім, з боку цих двох теж «ніжних» почуттів очікувати не варто. Зайшовши в кімнату і усвідомивши своє…
-
12,0 K • Ongoing
-
-
Чи мої ти очі бачиш коли я сумна? Чи сприймаєш мої слова і пролиті сльози? Чи ти знаєш, яка іде у мені боротьба? І, які закипають у серці лютневі морози! Що ти знаєш про те, яка я насправді є? Що ти знаєш про сенс мого існування у світі? І яке ти маєш право нести…
-
123 • Ongoing
-
-
Ми хотіли вдихати небо своїх думок, А не пил з під дахів розбомблених багатоквартирок. Ми хотіли читати книжки не під світло свічок. Прикриватись від промінню, а не розбитих шибок. Ми сміялись над тим, що далі чекає на нас, А чекала безмежна прірва теленовин. І, якщо нас питають…
-
121 • Ongoing
-
-
Мою країну поглинають сльози, Однак стоять сміливо ЗСУ. Ніяке полум'я, Ніякі, чорт, погрози Не зможуть похитнуть віру мою. Наші серця палають безупинно І відбивають своїм стуком гімн Бо ще не вмерла наша Україна, Бо не здамо рашистам і чужим. І кожна смерть…
-
133 • Ongoing
-
-
Тримайтеся! До болі у руках. До повної тілесної знемоги. Тримайтеся! Хоч повністю в синцях. Ще трохи і відкриті всі дороги. Ще трохи і мине усе лихе, А поки що збираймося до купи. Підтримуйте нахилене плече І не зважайте на ворожі групи. Вони всі зникнуть. Слава…
-
61 • Ongoing
-
-
Єдине,що лишилося від Джостена— його спортивна сумка та мобільний пристрій,такої ж моделі як і у самого Міньярда. Ендрю стояв нерухомо протягом п'яти хвилин. Кругом нього царював справжнісінький хаос — фани остаточно оскаженіли,але йому було начхати. Він чув,як сильно…
-
1,5 K • Ongoing
-
-
Народження Під зоряним небом, у тихому гаї народилась дитина. Серед покалічених верб, і лихої природи, на усамітненому лані росла її щира душа: вона бажала перегнати вітер, пірнати за морським скарбом на дні ставка, ловити вугільних метеликів в широких шахтах під лісом. На…
-
236 • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 270 1 271 1 272 … 1 324 Next
