by Aksinid —Минув вже тиждень як я потрапив до психіатричної лікарні в Порт-Саїду. З того, що я чув, мене звинувачують в психопатії та можливому розладу шизофренії, але це не є для мене проблемою. Психіатрична лікарня останнє з моїх прихистків і поки найкорисніше. Хоча б тут мої панічні атаки…
by Peonies —Ось вже й маже день минув і повільно наближається вечір, але родина Вишневських ще заклопотано бігала. Хоч і всі коробки було підіймано до квартири, але робота не закінчилась. Помешкання було пильнішою, ніж горище діда Лева, який завжди любив щось туди віднести. Так ось, наш…
by Peonies —Вечеря була непоганою, хоча було багато недосказаних речей. -Хоча краще нічого говорити...хто зна, що може зараз трапитися- думав парубок, який брав другий шматочок піци. Його батьки спокійно спілкуватися, іноді хтось з них фліртував, що виходило комічно, бо вони ніколи не могли…
by Shulgaro Artemius —В один прекрасний літній вечір, який наближався до ночі, поривав не сильний, теплий вітерець, що колихав листя невеликих дерев у великому місті. З величезної будівлі, біля якої стояли ці гарні рівно підрублені дерева, однієї відомої компанії вийшов молодий чоловік, якому на…
by печальний менестрель —Ми сиділи на кам’яній підлозі, застеленій старою смердючою ковдрою. Повітря пахло мокрим залізом, сирістю і кров’ю. Я ледве могла розгледіти обриси приміщення за межами камери — навалені купою мішки, низький стіл, з якого звисали ремені, велетенська сокира чи щось дуже на неї…
by Grey Fury —«— Не можу повірити, що ти реально будеш працювати в школі! Ми скоро станемо найвідомішим гуртом, а ти хочеш побути вчителем? — Слухай, я закінчив університет... З відзнакою, тож те, що мене відправили сюди, насправді, досить непогано. І, знаєш, з якогось боку це навіть плюс нам, як…
by Моноліт — Океани заворожують. Їх таємничість манить людство вже багато років. На їх глибинах похоронені кораблі, субмарини, літаки та секрети, які так хочеться розкрити. Людство завжди хотіло панувати ― на землі, у воді, у космосі, і, звичайно ж, під водою. Перший підводний човен…
by Кайса Хатаке —Частина 3 Все, що і далі лишається з тобою — Рваний простір для любові та бою. Лінія Маннергейма — Де твоя лінія Нет, не хватит еще и еще. Нет, не хватит, ведь было такое. Он лица беспокойный овал Гладил бархатной темной… Пикник — Фиолетово-черный Повернувшись додому,…
by Nefuri — Йоріко на диво поводила спокійно. Вмилась, сильно не шуміла, поки Момотаро вже заварював каву та тихо відніс футон з усім необхідним для сну. Казеширо, здпавалась, задумливою, щось наспівувала поки роздивлялась на їжу яку чоловік обрав для сніданку. — Як спалось?…
by Церія —- Вич.. Гарисевич - чоловічий голос голос увірвався в думки Ганни. — А... так? — занепокоєно, відповіла та. Чоловік втомлено потер перенісся. — Я що зі стіною говорю, чи як? — роздратовано спитав той. Не в змозі дивитися на вчителя, учениця опустила голову вниз. Їй справді…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.