Розділи
-
«Чуєш мене?» Голос ковзав по простору. Я стояв босими ногами в незнайомій порожній кімнаті, озирнувся довкола. «Ти ж там, так?» Стукіт у двері. Я підійшов до них, збирався відчинити. «Ось ти де…» Зупинився. Відчув жар і різкий біль у спині, впав на підлогу. Схопився за хворе…-
27,5 K • Ongoing
-
-
"Ти віриш у дива?" – Ха. Як безглуздо,- уже за мить книга із зазиваючою смарагдовою обкладинкою та дивною, проте інтригуючою назвою "Аннарасуманара" полетіла в бік тумбочки біля ліжка. Як можна вірити в магію? Як можна вірити у щось настільки абсурдне, у те, чого не існує? У 19…
-
1,5 K • Ongoing
-
-
Кінцівки не відкликалися. Я міг рухати тільки руками і тим, що вище за пояс. Я з панічними настроями намагався підвестися з ліжка, проте тільки вивалився з нього, не відчуваючи ніг, ні болю в них. Страх опановував мене все сильніше, з кожною секундою стаючи нестерпним. Я поповз до…
-
27,5 K • Ongoing
-
-
Ця частина ведеться від лиця Давида. Приємного читання — Да-ави-ид, тою ж матінку, вставай давай! Чи я ще довго маю під дверима кричати? — Іди собі,- я перевернулася на живіт і прикрився голову подушкою. — Давид, я останній раз тобі говорю вставай! Ти сьогодні…
-
23,6 K • Ongoing
-
-
Ранок не може відчуватись спокійним, коли поспіхом п’єш гарячу міцну каву, та крокуєш на чергове прослуховування. Йоріко приблизно так і уявляла будні сейю, хоча може трохи більш веселими. ━ Доброго ранку, Яку-кун, ━ дівчина привітливо підняла руку перед кремезним…
-
11,3 K • Ongoing
-
-
Літня ніч простягла свої чорні крила, всипані краплями-зорями, огортаючи поснуле місто. У задушливій імлі пронизливо цівкотіли коники та цикади. Жодне віконечко багатоповерхівок не подавало ознак життя– чорні порожнини в тілах будинків зустрічали темряву. Спека не зупиняла…
-
2,1 K • Ongoing
-
-
Я стою посеред кімнати, що зводить мене з розуму. Ніжно блакитні – майже білі – шпалери нагадують мені лазарет, в якому мені доводиться проводити майже увесь свій час. Двоповерхові ліжка мають при собі по дві маленькі тумбочки, в яких зберігається форма для будь-якої пори року,…
-
20,3 K • Ongoing
-
-
Суцільна темрява. Липкий страх і холод, що огортає моє тіло. Я знову тут. В цій клятій кімнаті. Вкотре я мушу пережити цей кошмар, що схожий на поховання живцем. Наче Святі посилають мені ці спогади у снах, щоб показати усю мою безпомічність та слабкість. Але ж Святі не здатні на…
-
20,3 K • Ongoing
-
-
Це був холодний жовтневий світанок. Вітер колихав моє скуйовджене волосся. Віз, у якому ми їхали був забитий настільки, що я боялася зайвий раз вдихнути. «На нас напали» – ці слова досі відлунювалися в голові. Усвідомити те, що сталося в Ліарі ніяк не вдавалося. В пам’яті лишилися…
-
20,3 K • Ongoing
-
-
А каву так і не попили... Після того, як сонце вже сіло, вони поплелись додому до Андрія Сергійовича. Слава пізно помітив, що вчитель кілька разів телефонував йому і писав повідомлення. «Ви коли приблизно будете? Думаю, пригодувати щось поїсти». «Слава?» Сподіваюсь, з вами…
-
16,2 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 125 1 126 1 127 … 1 329 Next
