by Louthaire_Leque —Шльоп! Шльоп! Майже прокинувшись, Ян все ще дрімав, слухаючи дріботіння дощу по склу. Шльоп! Шльоп! — доносилось з вулиці, але Ян лише сильніше закутався в ковдру й потягнувся кудись до іншої сторони ліжка. Й миттєво вскочив. Там же нічому шльопати! Оголене тіло обдало…
by Батько природа —Чиясь фігура величаво височіла на маленькій горі, з якої можна було чудово розглянути ландшафт, що лежав перед нею. Жінка, одягнена в темно-фіолетовий плащ з капюшоном, з якого не було видно її короткого волосся, пересмикнула плечима і її блакитні крила повторили цей рух.…
by Darkne1t —Чірк-чірк! У нічній темряві ледь помітно розлетілися маленькі іскорки, запаливши свічку. Створений вогник був занадто слабким, аби зігріти замерзле тіло, чи хоча б освітити трохи ділянку. Утім у цьому й не було потреби. Він тут заради іншого. Всезнаюча свічка, зроблена з воску…
by Dan Huss —Звуки за замкненими дверима змушували хлопчика зволікати та огидливо кривити обличчя. Заходити в кімнату не було жодного бажання, але через мить, впоравшись з зовнішньою відразою, він постукав по дерев'яній поверхні і, не дочекавшись будь-якої відповіді, зайшов досередини. Те,…
by Ілля Сергійович —Татко-Всесвіт смажить картоплю з грибами, які з молодшими донечками зібрав вчора в лісі, який ще навіть не почав існувати. Всіх дуже турбує те, що ж там було до початку, а я вам скажу: був запах смаженої картоплі з опеньками. Її Татко-Всесвіт смажив своїм молодшим донечкам: дві…
by Dan Huss —Сама сукупність споруд, будівель, систем і служб Еспо, необхідних для правильного та стабільного функціонування містечка, на перший погляд, було цілком автономне і мало залежало від гертья, і деякі люди, немаючі справи з цією структурою, цілком справедливо могли поставити під…
by хтонь —Занадто вітряна погода, на кордоні Денкеля. Хмари збиралися в дощові, ніби кажучи, що буде сильна злива. Генеральский загін розташувався на закинутій рибацькій базі, яка складалася з декількох невеликих домівок, недалеко від хвойного лісу та селища, у якому кипить життя.…
by Akira Yamato —Сиджу коло багаття, розведеного прямо посеред чи то бібліотеки, чи то школи. Для розпалу довелося використати одну з пліснявих чорних книг. Це, вочевидь, Герою не сподобалось, але робити нічого, та й стан у них такий, що навряд чи ще можна щось прочитати. До голови надходить думка,…
by Akira Yamato —Я лежу з закритими очима. Я хоч давно не сплю, але мені приємно полежати ще трохи, виспатися хоч раз за всю нашу подорож. Звичайно Герой не дає мені змоги лежати більше п’яти хвилин після сходу сонця, незалежно від того, як пізно ми заснули. Чутно, що він також не спить. То тут, то…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.