Розділи
-
Життя – легке, бува важким: Назад, вперед, шляхом прямим, То світить сонце, мучать грози, То цукор, сіль, як білі сльози. Життя – це також радість, щастя, То хвилювання, то напасті. Твій шлях короткий, чи він довгий, Заплутаний, чи, може, вбогий. Життя – це золоті…-
65 • Ongoing
-
-
під безоднею зірок сидячи на дні далеко букети зі квіток дістати їх не легко. а в страшну і темну мить серцевина їх блищить. сльози льє та той народ, серце їх щемить. рицар, що прийшов, імя твоє — ще не пролита кров! а тепер вмерла та надія в білих полях квіток і за кожну мить…
-
141 • Ongoing
-
-
Скажи мені як так вийшло, що ти мене не кохала? Через що моє тоді "я" засяяло? Навіщо брехала? Скажи мені як так вийшло, що я тебе не кохав? Через що мені частину душі відтяло? Навіщо я тоді приїхав? Скажи мені як так вийшло, що самотність змусила думати нас: "Його посмішка моє…
-
435 • Ongoing
-
-
Я торкнуся шовку білого, маючи руки спалені до кісток. Посміхнуся вивчено: "Який ніжний цей шовк!" На тканині залишиться чорним від вугілля кісток мій слід. Знову посміхаюсь вивчено, Бачу у цих плямах глід. І вже тканина ця варта того, щоб зробили мені кімоно. Мого волосся…
-
435 • Ongoing
-
-
Грію руки під светром теплим не своїм. І цілую у шию її. Я щаслива нарешті. Мила, пахнеш ранком, коли заметіль припорошує стежки завзято, замальовує вікна чудні. Я кохаю тебе, ніби ранок, що проводжає місяць. Диви! Зорі падають! О, ти повірила. Очі сяють так дивно твої. І в…
-
435 • Ongoing
-
-
Холодні руки на шиї здавлюють, але дихається вільно мені. Я вже звикла: від життя утікаю і не даю шансу собі. На руці кілька п'ятен лишилось. Гірко пахне шкіра їх. Я вдихаю перший раз так вільно.. Зникли руки кудись оці. Далі падаю. За кучері держуть і все топлять в солоній…
-
435 • Ongoing
-
-
Ніч є довга, життя - коротке. Подивлюся на небо ясне: Місяць сяє цнотливо і скромно. І не знаю ким насправді я є. Відбивається усмішка в світлі. Я тихенько зізнаюся їй, моїй милій коханій тихій, що люблю більше зорей ясних. Ніч є довга, життя - коротке. Обніму моє сонце…
-
435 • Ongoing
-
-
Я нарешті можу сміятись. Скільки літ з дитинства пройшло? Щиро сміхом тоді заливалась, я згадала як це воно. Як воно з головою порожньою йти по вулиці й співати пісні. Як ходити тропою дорожньою і не хтіти залишитись в ній. І весна доторкається ніжно до волосся мого…
-
435 • Ongoing
-
-
Як прийде ранок, З лісу вийде мавок, Зелена темна сила. І хай здається, що це хмара, Для люду звичайного - біла. Лише для них це Мара: Могутня королівна тьмяна З попелу…
-
105 • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 004 1 005 1 006 … 1 335 Next
