Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Пролог

Ранок. Сонце сходило освітлюючи своїм промінням Британське місто Л’Менбург. Бувшу нічну тишину почали пронизувати звуки машин. Місто прокидалося. Хтось відправлявся вчитися, хтось на роботу. На відміну від центру в кварталах де знаходились приватні будинку було відносно тихо. Так було і в будинку сім’ї Майнкрафт. – Вілбур! – почав був кричати один хлопець на другого стягуючи […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Aftermath

  Смарагд на ланцюжку колихнувся. Колись хтось сказав, що західні вітри лагідного Зефіру приносять непомітні й поступові зміни. Колись хтось також сказав, що Зефір міг приносити бурі й негоди. Колись Зефір не прагнутиме міняти будь-що в цьому житті, лиш шукаючи спокою. — Будь-що, що дане богами, не мало б утримуватися смертними, чи не так, Техно? […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина IV

  Туббо з гуркотом зачинив за собою двері, знову полишивши лиса на самоті. Тоді він розвернувся, і цього разу вже тривало дивився на годинник на стіні. Його відвідували вже вп’яте на добу; як близько ранку його привели до Л’Менбургу, так йому вже двічі приходив з погрозами вибити всі мізки й кишки та виламати череп Томмі, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина III

  Погода в тих краях стояла не найкраща — сонце рідко проглядало з-за цупких штормових хмар, а північні вітри пригинали схололі трави до долівки. Десь там, далеко унизу, під склепінням небес розлігся Л’Менбург. Точніше те, що від нього залишилося. Лис стиснув вуздечку в лапах. Навколо — ні душі, попереду — Сховище Пандори. Воно тінню й розмірами […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина II

  Вілбур стояв позаду. Пронизуючи лиса чіпким поглядом з-за червонуватих скелець окулярів й палячи сигарету. Звично вивищуючись на цілу голову, з блідими впалими щоками та порожніми очима — без колишньої краси та величі, проте наганяючи жаху одним лиш виглядом. Навіть не те що дивно бачити мерця — радше дивно бачити його настільки відчуженим і водночас пильним. — […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина I

  Вони ніколи не підтримували його. Він завжди був для них сином зрадника, божевільним хлопцем і дурною дитиною. Він ніколи не почувався в цій компанії наче у своїй тарілці. Вони завжди були чимось відчуженим, незручним і далеким для нього. Тому він не довіряв їм. А вони не довіряли йому. Вони вірили в ідею відродження величності […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пролог

  Він сидів навпроти каміна в самотній, тісній кімнаті. Підсмалені дрова тріскотіли, вилискуючи полум’ям та раз у раз викидаючи розжарені іскри. Навколо стояла вечірня напівтемрява, вкриваючи собою незначне облаштування будівлі. Лис байдуже розглядав полум’я, лиш подеколи перебираючи пальцями і розминаючи сковані в кайданах лапи. Трекер на нозі миготів ледь помітним червонуватим вогником. Позаду заскрипіли двері, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пробач

-Вілбур нам знову треба поговорити – Що таке Томмі? – пішли до мене в кімнату. * Блонлин відкрив двері. * – Давно хотів про це поговорити – що сталося? * Томмі закрив двері на ключ. Блондин розвернувся лицем то Вілбура і подивися в очі. * – Пробач мені за все. Я не хотів. Я бачив […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Paint

” – … Я не можу розповісти тобі більше. Хіба це не загальновідома наукова фантастика про те, що розповідати комусь з минулого занадто багато, може зіпсувати майбутнє?” Джордж відповів Дріму. ” – Гадаю, ти маєш рацію.” – Дрім зітхнув – ” – Тепер я знаю що переїхав, оскільки ти зараз живеш у моєму будинку.” ” […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Crystal ball

Джордж йшов сходами свого дому, з ключами у руках, і похмурим виразом обличчя.   Район був тихий, за винятком автомобілів, які час від часу проїжджали повз, та це не допомагало його безперервній боротьбі з ізоляцією та самотністю.   Чим тихіше було, тим гучнішими здавалися думки, тому як тільки він увійшов до свого дому, що був […]FavoriteLoadingДодати до улюблених