pas vraimеnt – 2

– Якби він щось зробив, то ми б знали, правда?

– Ймовірно.

– Хоча і того що ти розказав достатньо.

– Погоджуюсь.

– Годі, я не твій президент. Не мусиш бути таким беззаперечним.

– Профдеформація.

– Мене дивує, що ти такий спокійний.

– Чого ти думаєш, що я спокійний?

– Я не бачу твоєї реакції.

– Анджею, ситуація дуже делікатна. Зрештою з нас трьох саме Вова президент країни, яка напряму залежить від іноземних постачань зброї.

– Але ж ми не можемо залишити це безкарним!

– Ми й не залишимо. Але діяти будемо тонко та обережно.

– Ти не перестаєш мене дивувати, Андрію.

– Сподіваюсь в хорошому сенсі?

– В найкращому.

– Що ж, у Володимира Зеленського чудовий смак.

***

– Ви зробили що? – його очі стають величезними як блюдця і Андрій здатен розгледіти в них своє винувате відображення.

– Ти й з першого разу все чудово почув і зрозумів, – відповідає якось надто тихо. Він не відчуває провини за зроблене, але дуже ніяково зараз це пояснювати Зеленському, який мало не іскри метає.

– Ні, я хочу, щоб ти сказав це ще раз, – отак його і в школі вичитували. «Ні, я хочу, щоб ти зізнався». Добре, зізнатись,то зізнатись.

– Ми підсунули йому повію і все записали.

– Господи.. – Володимир якось затравлено видихає, наче це ускладнює йому життя, хоча насправді це все значно спрощує. Просто треба дивитись на ситуацію під правильним кутом.

– Більше того, хлопчина навіть представився йому Володимиром, то ж уяви, що там відбувалося в Єлисейському палаці. – В зізнанні можна зайти далеко. Особливо з бажанням переконати.

– Не знаю чи хочу уявляти…

– Що б тобі зараз не спало на думку, цього не буде достатньо, бо там повний набір. Садизм і золотий дощ в одному флаконі. – Єрмак пишається собою. Старається не дуже того показувати, але завжди виляє хвостом, коли вдається зробити щось хороше для свого господаря. Віддати Володимиру в руки президента Франції? Тут точно можна помахати хвостом.

– Годі-годі, мене зараз вирве. Ти мені краще скажи як ти це провернув. Як зумів дотягнутися до камер президентської резиденції? – Володимир намотує круги по номеру і нервується так, наче і сам причетний до того, що відбулося. Хоча, звичайно ж, він нічого не знав. А якби знав, то б відмовляв усіма можливими й неможливими способами. Відмовляв би їх обох.

– Міжнародна підтримка Польщі.

– О боже, лиш не кажи, що Анджей теж замішаний в цій грязюці, Єрмак. – Він зупиняється посеред кімнати й надміру емоційно змахує руками. – Ти погано впливаєш на людей!

– Нічого подібного! Це я ще відмовляв його їхати морди бити. – Андрій сідає на ліжко і відкидається на витягнутих руках назад. Володимир прикриває очі рукою і старається стримати посмішку. – Він повністю у твоїх руках, Вов. Ти можеш робити з ним, що захочеш.

– Річ у тому, любий мій, що якщо той бідолашний хлопчина і справді так схожий на мене, то оприлюднення цього файлу дискредитує мене не менше. – Він складає руки на грудях і підходить до вікна, бо у номері вже закінчились усі речі, на які можна було б дивитись, а гостре бажання заземлитись нікуди не зникло.

– Спокійно, він схожий на тебе зразка 97-го року. Зараз в тебе он яка рама, – відповідає Андрій тихо і неволею затримується на постаті Зеленського, трохи гальмуючи продовження. – Та й татуювання в нього. Плюс є запис оплати. І ще дещо…

– Ще дещо? – Володимир різко розвертається до нього наче знову готовий прирікатися і нервуватися про щось, чого ще сам не знає.

– Не думаю що ти хочеш знати… – Єрмак знову чує вину у своєму голосі й не знає чому все так складно пояснити. Напевне тому, що не байдуже. Не хочеться впасти в очах близької людини. Хоча він літає доволі низько. Падати буде не боляче.

– Чесно кажучи я теж так не думаю, але все ж знати повинен, – відповідає Зеленський і очікувально замовкає.

Єрмак деякий час не наважується порушити тишу, наче на щось наважується, а потім рівно, але з відчутною огидою каже:

– В нас є всі біоматеріали. Хлопець відразу пішов в клініку і.. Ну дурний француз кінчив в нього, але був надто на підпитку, щоб подбати про власну безпеку. І з огляду на його вподобання в нас ще є зразки сечі й калу.

– О господи, калу? – залишити зразки сперми в повії це більш ніж безпечно і нерозумно з боку Макрона, але кал…

– Золотий дощ разом з копрофілією, – тараторить Андрій надто різко. – Я казав, що ти не хочеш цього знати.

– Боже, Єрмак, в тебе є люди, які збирали сперму, сечу і лайно президента Франції. – Зеленському видається ця ситуація в рівній мірі жахливою і комічною. Макрон і справді в його руках. Гра перевернулась отак неочікувано. І це зробили для нього Голова Офісу Президента України й Президент Республіки Польща. Трикутник і справді найнадійніша фігура. – Я не можу в це повірити.

– Я добре плачу, – Андрій і сам починає сміятись. Йому-то ця історія з записом видавалась смішною від самого початку.

– Подумати тільки… Це ж, окей, хтось це збирав. Але хтось же це зберігає!

– Французький банк.

– Що?

– Ага, хлопці віднесли все в банківську комірку, – чомусь говорити це важче, аніж організовувати. Стриманий сміх душить його. – Лайно французького президента зберігається в найбільшому банку Парижа. Вважай це моїм подарунком тобі.

– Який ти милий, Андрію: порно з копрофілією з камер президентської резиденції та лайно в банківській комірці. – Володимир знову сміється і збирає сльози з кутиків очей. – Міг обмежитися букетом квітів, знаєш.

– Анджей привезе.

– Він їде сюди?

– Ага, – Єрмак дивиться на годинник. – З хвилини на хвилину буде.

– Ви мене в могилу заженете… – каже Володимир і тре очі. – Обидва.

– Ні, ми тебе любимо.

– Але мушу визнати, що я дуже задоволений тим, що ніхто нікому не бив морди, – Зеленський і справді здивований, бо кулачні бої та головорізи більше походили на методи Єрмака, аніж вся ця історія з камерами і біоматеріалами. – Ти хороший хлопчик, Андрію. Заслуговуєш нагороди.

Андрій вже, бува, відкрив рот випрошувати свою винагороду, як двері в номер розчинилися і в кімнату майже влетів Дуда. Єрмак вже встиг захвилюватися і вирівнятися на ліжку, як поляк недбало грюкає і відразу прямує до Володимира, який за інерцією робить кілька кроків йому на зустріч. Без «привіт» і «добрий день» поляк починає цілувати Зеленського.

Язик Анджея наче і на піднебінні, і на яснах, і на усіх зубах водночас. Дуда виціловує його зголодніло. Наче ці слиняві кульбіти наситять його, наче він нарешті дорвався до водопою.  Він хаотично шарить руками по тілу Зеленського і розстібає ґудзики сорочки, нервово шарпаючи заправлені подоли.

Єрмак спостерігає за ними й відчуває як мед розливається в грудях. Він почуває себе чудесно спокійним і думає, що добре б було залишитися в цій миті якомога довше. За вікном сідає сонце і жовтогаряче світло облизує чоловіків перед ним. Тіні танцюють на стінах і Андрій думаєш лиш про одне: хай це триває довше, хай це триває завжди.

Анджей підводить Зеленського ближче до ліжка і розвертає Володимира в руках, поки береться стягувати з нього штани. Той лиш зойкає і важко сопить. Поляк на те сопіння дістає з кишені пакетик з лубрикантом. На обличчі  Єрмака розповзається посмішка: отак просто польський президент в класичному однобортному піджаку примчав через усю країну з лубрикантом у кишені.

Дуда натискає на плечі Володимира і змушує спертись на ліжко на витягнутих руках. Зеленський розставляє долоні біля стегон Єрмака і, схиляючись, майже клює його носом.

Андрій бачить як кривиться лице Зеленського, коли мокрі пальці поляка розтягують його. Він буквально з цієї гримаси може сказати коли Анджей заходить в нього лише одним пальцем, а коли додає другий. Дуже чітко зрозуміло коли він торкається його простати, а коли і зовсім висковзує і залишає пустим. Лице Зеленського дуже красномовне. Коли Анджей заходить в нього вже трьома пальцями, то з рота Володимира виривається перший неконтрольований стогін зовсім біля вуха Єрмака і він, нарешті, вирішує здатись і зцілувати цей звук з чужого рота.

– Не треба… Не… Не торкайся.

Не залишається нічого окрім як кивнути в погодженні й продовжувати нерухомо спостерігати. Він дивиться як Дуда мокрими пальцями бореться з блискавкою на власних штанах і як, допомагаючи собі рукою, нарешті, заходить в Зеленського. Андрій проживає це разом з ними і, здається, сам завмирає від хвилювання.  Володимир трохи хмуриться і стискає в побілілих кулаках простирадло, поки Дуда водить руками по його спині, тисне на боки, затискає між пальцями соски і в решті решт, береться за плечі та глибоко насаджує на себе до кінця.

Андрій добре знає як це. Знає яким гарячим та оксамитовим може бути Зеленським. Знає як він може стискатись мало не до болю і при цьому зовсім невинно кліпати очима. Володимир може бути різним і Єрмак переконаний, що не вивчить його повністю напевне ніколи. Але так само чітко тямить, що всі вивчені й невивчені грані Зеленського завжди зводили й будуть зводити їх з Анджеєм з розуму. І він настільки тонко це відчуває, що чуже задоволення сприймає як своє власне. В штанах стає тісно.

Обличчя Зеленського і справді виразне. Він закочує очі і різко закидає голову, відкриваючи зору шию. Розрум’янені щоки хворобливо червоніють і цей рум’янець губиться в плямах на грудях і плечах. Володимир геть втрачає себе у відчуттях, щоб знову знайти й зачепитися поглядом за погляд Єрмака.

«Дивися»

Зеленський розшарілий настільки, що жар його шкіри Єрмак може відчувати і без доторку. Володимир нестримно подається бедрами назад, а його розстібнута сорочка безпорадно коливається і торкається подолом стегон Андрія. Дотик тканини дражнить його: от ти наче і береш участь, а наче і ні.

Лице Дуди позаду таке ж поетичне як і у самого Зеленського: хмуриться і брови важко падуть йому на перенісся. Він зосереджено сопить і намагається стягнути з себе піджак, не зупиняючи поштовхів бедрами.

І Єрмак не може надивитися.

«Дивися»

Сказав би йому хто кілька років тому «Ти, Андрій Борисович, доживешся до того, що в тебе перед носом твого чоловіка буде порати інший твій чоловік» і він би розреготався в лице. А от сьогодні він дивиться як Зеленський насаджується на член Анджея і стікає потом. Єрмак чіпляється поглядом за одну таку краплю і думає, що готовий битися за неї. Дурний світ влаштований так, що люди борються за жалюгідні коштовності: метали, копалини, гроші, замки, яхти. А справжню цінність Андрій Єрмак спостерігає в безликому готельному номері: оця крапля поту.

«Дивися»

Тут на ліжку дуже легко відчути себе особливим. Якщо він зараз протягне руку до Володимира, то торкнеться справжнього скарбу. Ба більше: це працює як філософський камінь – торкнись і сам робишся ціннішим. Отакий розшарілий і добряче витраханий Зеленський це та реліквія, за яку варто жити й вмерти. Це його Єлена заради якої вартує вести війну. Заради нього варто цю війну виграти.

«Дивися»

Спітнілий Володимир весь сяє в променях західного сонця, а Анджей позаду вперто пихтить і продовжує рухатися. Пальці поляка тиснуть на плечі Зеленського і Єрмак зачаровано спостерігає як на розчервонілій шкірі розливаються білі плями від надавлювання. Дуда продовжує розгонисто вбиватися в тіло Володимира і той протяжно виє на одній ноті.

Тут відбувається магія. От прям зараз. На його очах.

Був би молодший – повважав би фокусом. Але за фокусами завжди стоїть щось несправжнє, що має доволі просте і нудне пояснення, а тут все істинне. І ця справжнісінька магія обеззброює його. Андрій раптом почуває себе дуже вразливим і зовсім тонкошкірим.

«Дивися»

Володимир подається всім тілом вперед і майже торкається лобом щоки Єрмака. Така близькість дає можливість дихати чужими видихами, сприяє причетності. Коли Дуда схиляється і починає виціловувати спину Зеленського, Андрію кортить облизнути власні губи ніби він чомусь має відчути той солоний присмак. Зеленський пропускає все більше і більше стогонів і кімната наповнюється не лише його магічним сяйвом, а й не менш чарівними звуками.

Анджей різко випрямляється і, зминаючи власну сорочку на животі, заходиться на зовсім шалений темп. Поляк дивиться в очі Єрмакові й продовжує рухатися.

«Дивися»

Він близько. Володимир теж тягне руку до власного майже багряного члена і от воно.

Зараз буде.

У власних штанах Андрій відчуває такий тиск і натирання, що хоче скавуліти від того, що його так нечесно обділяють.  Йому боляче, але він чітко розуміє: вони прийдуть до фіналу водночас.

Рухи руки Зеленського все більш рвані, Дуда рухається все швидше, а сам Єрмак знає, що спустить в штани без єдиного доторку.

Однак Володимир на самій межі власного оргазму все ж цілує його, мокро зминаючи губами і Андрій кінчає з глухим стогоном, обмащуючи білизну і штани.

Дуда ззаду теж зовсім задавлено видихає і лице Зеленського промовисто дає зрозуміти, що поляк кінчив теж.

***

Вони лежать розніжені й ще трохи холодні від прийнятого душу.

– Взагалі якщо ти хотів похвалити мене за послух, то справедливим було б дати мені тебе торкатися.

– Не кажи, що тобі не сподобалось. Не бреши.

– Не буду.

Дуда відкриває двері ванної кімнати і йде в їхню сторону витираючи на ходу мокрі плечі. Єрмак тулить Зеленського ближче до себе і тоді каже до поляка:

– Ти б може хоч привітався?

– Dobry dzień. Do tej pory nie było powodu, aby nazywać ten dzień dobrym.

Ну тепер-то справи кращі.