Paint

” – … Я не можу розповісти тобі більше. Хіба це не загальновідома наукова фантастика про те, що розповідати комусь з минулого занадто багато, може зіпсувати майбутнє?” Джордж відповів Дріму.

” – Гадаю, ти маєш рацію.” – Дрім зітхнув – ” – Тепер я знаю що переїхав, оскільки ти зараз живеш у моєму будинку.”

” – Так, хто такій Сап?” – запитав Джордж.

” – Мій друг Нік. Ми називаємо його Сапнап, і я припускаю у тебе його телефон, хоча я поняття не маю чому він опинився у моєму будинку.”

” – Серйозно? Це все, що тебе хвилює? Як щодо частини з «розмовою з кимось з іншого часу»?” – згадує Джордж.

” – Очевидно, що я теж спантеличений.” Джордж міг почути як він закотив очі. ” – Так, скільки тобі років?”

” – 24.” Джордж не розумів, чому він розповідає це незнайомцеві, але його самотність і відчай брали своє.

” – Мені 21.” Дрім відповів без вагань, і Джордж зміг припустити, що він впевнений у собі чоловік.

” – На що ти живеш?” – Джордж дозволив цікавість замінити хвилювання.

Дрім посміхнувся. ” – Я треную дітей бейсболу. Я люблю бейсбол. Як щодо тебе?”

” – Чи я люблю бейсбол? Чи ким я працюю?”

” – Чому б тобі не відповісти на два цих запитання, у мене вдосталь часу.”

Джордж ліг на своє ліжко й поглянув на стелю. ” – Я не дуже люблю спорт. Крім того, я працюю програмістом відеоігор для комп’ютерів.”

” – Що це за робота така?”

Джордж посміхнувся. ” – Я й забув, ти ж не знаєш що це.”

” – Так. Хей?! Я в минулому!” – пожартував Дрім, щиро засміявшись, від чого сердце Джорджа зігрілося.

Джордж усміхнувся, перед тим як глянути на годинник. ” – Що ж, мені слід лягати спати.”

” – Бу..” – простогнав Дрім у трубку.

Як би весело не було розмовляти з Дрімом, було вже пізно, а йому потрібно було закінчити декілька проектів. Він дозволяв цим дзвінкам заважати його роботі, а це було останнє чим він займався у своєму житті.

” – Бувай, «помилився номером»” Дрім попрощався з ним.

” – Бувай, старий.”

” – Гей, я ще не старий!” – засміявся Дрім, перед тим як покласти слухавку.

—-

Пройшов тиждень відтоді, як Джордж і Дрім почали спілкуватися, й потрібно сказати, вони стали хорошими друзями.

Джордж почав снідати у своїй кімнаті, чекаючи на дзвінок приблизно в той самий час, а ввечері знову вечеряв.

Вони говорили про всіх і все, в тому числі про своє дитинство і улюблені речі з їхнього часу.

Дрім змусив Джорджа не шукати його у 2020, і не гуглити (щоб це не означало).

І Джордж стримав обіцянку. Вони продовжували говорити так, наче єдиною відстанню між ними були милі, а не час.

” – Це дивно, ми не можемо фізично спілкуватися. Я маю на увазі ми можемо, але припускаю, ти вже старий.” Джордж засміявся.

” – У мене є ідея. ” – промовив Дрім. Він залишив телефон на комоді і сказав Джорджу, що скоро повернеться.

Джордж терпляче чекав, рахуючи квіти на стіні, коли почув тихий голос з телефону.

” – Що за ідея?” – запитав Джордж, перевертаючись на бік.

” – Підійди до стіни біля вікна.” – спонукав Дрім. Джордж застогнав, показуючи свою втому, та Дрім наполягав.

Він неохоче піднявся й підійшов до стіни, як і сказав Дрім. ” – Що зараз?”

—

Дрім стояв біля вікна. Стіни, де він був (у його час) були новіші і цілі, ніж у Джорджа.

Вій вийшов з сараю з відром лаймово-зеленої фарби. Він тримав слухавку між щокою і плечем, відкриваючи фарбу.

” – Дрім? Що ти робиш?” – допитувався Джордж.

” – Просто глянь на стіну.” – сказав Дрім, беручи пензель й наносячи фарбу на всю руку.

” – Готовий?” – промовив Дрім у слухавку.

—

Джордж чекав біля стіни, насвистуючи. Раптово на стіні почала з’являтися фарба, зношена й потерта, але тим не менш.

” – Джордж? Ти тут? Я сподіваюся, ти бачиш це, і ніхто не стер його відтоді як я переїхав.” – Дрім говорив у телефон.

Це був відбиток руки. Здавалося, колишній лаймово-зелений відбиток ( котрий зараз був темніший і слабший).

Джордж мовчав і неуважно приклав свою руку до відбитка. Рука Дріма виглядала більшою, з трохи довшими пальцями.

” Джордж?” – крикнув Дрім, і Джордж якнайшвидше відсмикнув руку.

” – Я- так, я бачу.” – посміхнувся Джордж.

” – Ти тримав мене за руку?” – запитав Дрім.

” – Щ- я- три- ” – Джордж почав нервувати, але Дрім засміявся.

” – Заспокойся, я жартую.” Джордж міг чути його посмішку. ” – Я думаю, що б ще ми могли спробувати?”

Джордж сів на ліжко, й далі дивлячись на відбиток руки. ” – Я тут подумав, чому ти й досі не прийшов?”

” – Що?” – перепитав Дрім.

” – Чому майбутній ти й досі не провідав мене відтоді, як ми почали спілкуватися? Чому не прийшов 29 липня, щоб розповісти з ким я розмовляю?” – розмірковував Джордж.

” – Можливо я вже мертвий.” – напівжартома відповів Дрім.

Джордж ненавидів цю думку. Це було можливо, і він стримувався від спокуси пошукати про нього у Google, і дізнатися все що він міг про Дріма, але все що у нього було — це те що він жив у цьому будинку раніше, і Дрім не хотів, щоб Джордж шукав його.

Вони побажали один одному доброї ночі, і Джордж заснув, дивлячись на відбиток на стіні.

автор оригіналу: https://www.wattpad.com/user/astr0nomika