Header Image
    Персонажі: Аїдпутін
    Жанр: Поезія
    Попередження щодо вмісту: Ж/Ж

    Здригнулось пекло, як почуло,
    Що в край пекучий завітав,
    Не будучи він Богу вірний,
    Братом диявола той став.

    Чорти розбіглись як ті кури,
    Розкаляючи вогонь
    На тих факелах настінних,
    Вітали не гнучи голов.

    Диявол гірко посміхнувся:
    ” Как же так праізашло?”.
    Пошкірились рогаті, надули губи,
    Прокричали в слід: “Да Біс би його!!”

    Відкрились золоті ворота.
    Аїда Царство, ось воно!
    Чекало Вову 20 з хріном років
    О як же світу повезло!

    Без емоцій, без питань,
    глянув вдалину ванючий біс.
    Капуші, босорокані, здригнулись:
    “Який щур тебе приніс!?”

    Повели слуги “народу брата”..
    О Боже! А посипалися вмить:
    Павуки, гадюки, миші!
    “Тю, хай в бані він кипить!”

    Тай закинули до чану,
    з водицею святою! З храму!
    Що Бог сам йому налляв.
    Нахмурив брови і сказав:

    “Ти той, хто смів чинити розбрат
    на Славній, на Святій Землі!?
    Покараю тебе, душе,
    за милу Україну й Світ!”

    Закрив Бог кришкою каструлю,
    Підкинув дров у піч зі зла
    Та повернувся, як нічого,
    Назад до себе в небеса.

    З куточку Мінос подивився.
    Заглянув в чан, а там таке..
    Душа із часником вариться!
    Покарання нелегке!

    Записав у книгу грішну
    Ім’я чортяки він цього.

    Просичав Аїд крізь зуби:
    “Тобі, ще, Вовочко наш милий, дуже сильно повезло.”

     

    0 Коментарів